Blood Slakes The Sand At Circus Maximus - Bal-Sagoth

Iceni Messenger: Hearken!

The Ninth Legion has been put to the sword!

The war-Chief of Queen Boudicca: Onwards to Camulodunum…

wet your swords!

Redden the earth with Roman blood!

I remember the carnage at Camulodunum…

The glorious clash of Celtic sword against Roman gladius,

The pride in the eyes of our war-queen

As we hacked down the Imperial Eagle,

And the severed heads of centurions gaping atop our spears.

Bloodshed and Battle: 61 AD (C.

They had gone too far, these invaders from the east, with their imperial eagle

which they dared to drive into our sacred soil…

pompously claiming our island as their own.

They who marched across the world expanding their empire all for the greater

glory of their succession of debauched emperors, reclining upon their ivory

thrones in the heart of sweltering Rome.

Aye, they had gone too far…

After their brutal annexation of our sovereign Iceni lands and the vile rape of

our Queen Boudicca’s royal daughters, the Romans had the sown the fields of

carnage and they would reap a grim harvest of slaughter, without doubt!

They had enraged the Red Queen, and by the gods, they would pay!

We certainly taught the arrogant invading dogs a lesson, at any rate.

The omens and portents spoke of vast bloodshed and great carnage,

and after our slaughterous victories at Camulodunum (the Temple of Claudius

burned wonderfully!), Londinium and Verulanium, the cursed Romans finally dared

to meet us honourably upon the field of war at Mandeussedum.

They sent fifteen thousand legionaires, their armour gleaming like gold in the

sun…

but it would still yield to our swords and spears, no matter how it sparkled.

The Roman scoundrel, Governor Suetonius Paullinus, battle-scarred from his

campaigns against the Druids, was able to choose the ground upon which to make

his stand, and so it was that he selected as the battlefield a narrow valley,

fronted by a flat plain, with dense woodland at its rear.

Aye…

Mandeussedum.

Iceni Messenger: Слухай!

Дев’ятий легіон підданий мечу!

Військовий вождь королеви Будікки: вперед до Камулодунум…

змочіть свої мечі!

Почервоніть землю римською кров’ю!

Я пригадую бійню в Камулодунумі…

Славетне зіткнення кельтського меча з римським гладіусом,

Гордість в очах нашої королеви війни

Коли ми зламали імператорського орла,

І відрубані голови сотників, що зяють на наших списах.

Кровопролиття і битва: 61 рік нашої ери (C.

Вони зайшли занадто далеко, ці загарбники зі сходу, зі своїм імперським орлом

яку вони наважилися загнати на нашу священну землю…

помпезно заявляючи про наш острів як на свій.

Ті, хто ходив по всьому світу, розширюючи свою імперію на все більше

слава їх спадкоємців розпусних імператорів, що лежать на своїй слоновій кістці

тронів у серці спекотного Риму.

Так, вони зайшли занадто далеко…

Після їхньої жорстокої анексії наших суверенних земель Ічени та підлі зґвалтування

королівські дочки нашої королеви Боудікки, римляни засіяли поля

різанини, і вони, безсумнівно, зібрали б жахливий урожай забою!

Вони розлютили Червону Королеву, і кляну боги, вони заплатять!

У будь-якому разі ми напевно дали урок зарозумілим собакам-загарбникам.

Прикмети й прикмети говорили про величезне кровопролиття та велику бійню,

і після наших бойових перемог при Камулодунумі (храм Клавдія

горів чудово!), Лондиніум і Веруланій, нарешті наважилися прокляті римляни

щоб з честю зустріти нас на полі війни в Мандеусседумі.

Вони послали п’ятнадцять тисяч легіонерів, їхні обладунки блищали, як золото

сонце…

але він все одно поступився б нашим мечам і списам, як би не виблискував.

Римський негідник, намісник Светоній Павлін, потерпілий від битви

походах проти друїдів, зміг вибрати ґрунт, на якому буде діяти

свою позицію, і тому так сталося що вибрав як поле бою вузьку долину,

попереду рівна рівнина з густим лісом у заду.

Так…

Mandeussedum.