At The Altar Of The Dreaming Gods (Epilogue) - Bal-Sagoth

Dark baleful shades astride the mystic heath,

Old land’s enchantments, wolf-eyes agleam,

The moon slips 'neath the darkening sea,

The trees sing enthralling chants as the old gods dream…

As a black moon broods over Lemuria,

Ebon witchfire enshrouds the gleaming citadels,

Sinistrous shadows rise from the vaults of the dreaming elder gods,

Ophidian eyes glimmer through the icy whispering moon-mist…

Shimmers of black in the massing dark,

Moon-frost glistens upon my tongue,

The wraiths have gathered beneath the oak,

My soul encased in antediluvian steel,

The shades of pallid night descend,

To the ride the slime-flecked jewelled halls,

Enshrined in ice and witches' spells,

And silence falls on the marble walls.

By the eldritch glow of black moonfire,

The forst-shrouded trees whisper of silent paths,

Brooding shades rise forth from the night-dark sea,

A black tide of fiends erupts from the ebon gate.

Shimmers of black in the massing dark,

Moon-frost glistens upon my tongue,

The wraiths have gathered beneath the oak,

My soul encased in antediluvian steel,

The shades of pallid night descend,

To ride the slime-flecked jewelled halls,

Enshrined in ice and witches' spells,

And silence falls on the marble walls.

Winter moonlight gleams through crooked boughs,

The icy caress of night entwines the eon-veiled Obsidian Tower,

The whisperings of ancient tongues are borne upon the winds,

Dark time-lost spells hold the key to the frost veiled Gate of the Black Moon…

And in the dark ethereal mists of winter dreams,

The ebon waters of enlightment gleam 'neath the black moon,

And the Valley of the Silent Paths beckons…

Slumbering upon the throne of moon-caressed ice,

I have supped d

Темні злісні тіні верхом на містичному вересі,

Чари старої землі, вовчі очі блищать,

Місяць ковзає під темнішим морем,

Дерева співають захоплюючі співи, як мріють старі боги…

Як чорний місяць над Лемурією,

Чорний чаклунський вогонь огортає блискучі цитаделі,

Зловмисні тіні здіймаються зі склепінь старших богів, що мріють,

Офідіанові очі блищать крізь крижаний шепочучий місячний туман…

мерехтить чорне в масштабній темряві,

Місячний мороз блищить на моєму язиці,

Зібралися привиди під дубом,

Моя душа в допотопній сталі,

Спускаються тіні блідої ночі,

Щоб покататися по залисах, прикрашених коштовностями,

Закріплений у лід і заклинаннях відьом,

І на мармурових стінах запанувала тиша.

У загадким світінні чорного місячного вогню,

Вкриті лісом дерева шепочуть тихі стежки,

З темного моря ночі височіють задумливі тіні,

Чорна хвиля диядів виривається з воріт чорного дерева.

мерехтить чорне в масштабній темряві,

Місячний мороз блищить на моєму язиці,

Зібралися привиди під дубом,

Моя душа в допотопній сталі,

Спускаються тіні блідої ночі,

Щоб покататися на прикрашених слизом залах,

Закріплений у лід і заклинаннях відьом,

І на мармурових стінах запанувала тиша.

Зимове місячне світло блищить крізь криві гілля,

Крижана ласка ночі обплітає обсидіанову вежу, закриту еонами,

Шепіт стародавніх мов несуть вітри,

Темні заклинання, втрачені в часі, тримають ключ до завуальованих морозом воріт Чорного Місяця…

І в темних ефірних туманах зимових снів,

Чорні води просвітлення сяють під чорним місяцем,

А Долина тихих стежок вабить...

Дрімаючи на троні з льоду, пестого місяцем,

Я пообідав д