Waldesgespräch - Bacio Di Tosca

— Es ist schon spät, es ist schon kalt,

Was reitest du einsam durch den Wald?

Der Wald ist lang, du bist allein,

Du schöne Braut!

Ich führ dich heim!

— Groß ist der Männer Trug und List,

Vor Schmerz mein Herz gebrochen ist.

— So reich geschmückt ist Roß und Weib,

So wunderschön der junge Leib.

— Wohl irrt das Waldhorn her und hin,

O flieh!

Du weißt nicht, wer ich bin.

— Jetzt kenn ich dich — Gott steht mir bei!

Du bist die Hexe Lorelei.

— Du kennst mich wohl — vom hohen Stein

Schaut still mein Schloß tief in den Rhein.

Es ist schon spät, es ist schon kalt,

Kommst nimmermehr aus diesem Wald.

— Вже пізно, похолодало,

Чому самотній їдеш лісом?

Ліс довгий, ти один,

Ти прекрасна наречена!

Я відвезу тебе додому!

— Великий обман і хитрість людей,

Моє серце розривається від болю.

— Кінь і дружина так пишно прикрашені,

Таке гарне молоде тіло.

— Валторна блукає туди-сюди,

Ой біжи!

Ти не знаєш, хто я.

— Тепер я тебе знаю — Боже поможи!

Ти відьма Лорелея.

— Ти мене добре знаєш — з високого каменя

Мій замок дивиться тихо вглиб Рейну.

Вже пізно, вже холодно,

Ти більше ніколи не вийдеш із цього лісу.