Ophelia - Bacio Di Tosca

Es neigt ein Weidenbaum sich übern Bach

Und zeigt im klaren Strom sein graues Laub,

Mit welchem sie phantastisch Kränze wand

Von Hahnfuß, Nesseln, Maßlieb, Purpurblumen,

Die dreiste Schäfer gröblicher benennen,

Doch unsere züchtgen Mädchen Totenfinger.

Dort, als sie aufklomm, um ihr Laubgewinde

An den gesenkten Ästen aufzuhängen,

Zerbrach ein falscher Zweig, und niederfielen

Die rankenden Trophäen und sie selbst

Ins weinende Gewässer.

Ihre Kleider verbreiteten sich weit und trugen sie

Sirenen gleich ein Weilchen noch empor,

Indes sie Stellen alter Weisen sang,

Als ob sie nicht die eigne Not begriffe,

Wie ein Geschöpf, geboren und begabt

Für dieses Element.

Doch lange währt' es nicht,

Bis ihre Kleider, die sich schwer getrunken,

Das arme Kind von ihren Melodien

Hinunterzogen in den schlamm’gen Tod.

Над струмком хилиться верба

І показує своє сіре листя в чистому потоці,

З яким вона звувала фантастичні вінки

З маслюків, кропиви, Масліба, фіолетових квітів,

Назвіть сміливих пастухів грубіше,

Але наші виховані дівчата Totenfinger.

Там, як вона лізла, навколо її нитки листя

звисати з опущених гілок,

Зламав фальшиву гілку і впав

Трофеї скелелазіння і вона сама

У плачучі води.

Їхній одяг широко розкинувся і носив його

Сирени підвищуються на деякий час

Коли вона співала уривки старих мелодій,

Ніби вона не зрозуміла власної потреби,

Як істота, народжена й обдарована

Для цього пункту.

Але це тривало недовго

До її одягу, сильно п'яної,

Бідна дитина їхніх мелодій

Потягли на каламутну смерть.