Einer Toten - Bacio Di Tosca

Das aber kann ich nicht ertragen,

Daß so, wie sonst, die Sonne lacht;

Daß wie in deinen Lebenstagen

Die Uhren gehn, die Glocken schlagen,

Einförmig wechseln Tag und Nacht;

Daß, wenn des Tages Lichter schwanden,

Wie sonst der Abend uns vereint;

Und daß, wo sonst dein Stuhl gestanden,

Schon andre ihre Plätze fanden,

Und nichts dich zu vermissen scheint;

Indessen von den Gitterstäben

Die Mondesstreifen schmal und karg

In deine Gruft hinunterweben,

Und mit gespenstig trübem Leben

Hinwandeln über deinen Sarg.

Але я не можу цього терпіти

Щоб сонце світило, як завжди;

Як у дні твого життя

Годинники йдуть, дзвонять дзвони,

Рівномірно змінюється день і ніч;

що коли згасають вогні дня,

Як ще нас єднає вечір;

І там, де колись стояв твій стілець,

Інші вже знайшли свої місця

І ніщо не сумує за тобою;

А тим часом з ґрат

Місячні смуги вузькі й безплідні

вплітаються в твою могилу,

І з примарним похмурим життям

ходячи над твоєю труною.