Zубы - Артём Лоик

У меня выпали зубы, у меня выпали зубы.

У меня выпали зубы, у него выпали зубы.

У меня выпали зубы, у него выпали зубы.

У меня выпали зубы, у него выпали зубы.

У меня выпали зубы, я это поздно заметил.

Хотел почистить их утром, но их во рту ровно ноль.

Теперь для вас буду люди, зваться беззубым поэтом.

Словом теперь я немой, и каждый стих мой — немой.

Я их искал и нашёл, они ночного помола.

Мне их не выбили ночью, я их от злости не стёр.

Очень стыдно терять свои зубы, когда ты молод.

Очень страшно терять свои зубы, как писать в стол.

У меня выпали зубы, теперь сижу дома сам.

Боюсь выйти на улицу к Вам, и рот свой открыть.

У меня нету зубов, но кровоточит десна.

Но есть внутри звуком рэк, и я тушу его тут же.

Стрижусь и рэпщу, почему и за что?

Они выпали сами, я никого не кусал, ел то что дают.

Я в меру пил, полевал, своего рта палисадник.

У меня выпали зубы, они белые, вот они.

На руках развернулись моих, потных от страха.

Я ими всё пережёвывал, но по утру, вот и они

Пошли из меня, как будто в атаку, но на кого и зачем?

Теперь молчу, не пою.

Хожу и киваю, существую как все.

Носом согласно уют свой клюю, с ног до ушей, я весь опопсел.

У меня выпали зубы, как у старого деда, но у него есть вставная челюсть,

она не гниёт.

У меня выпали зубы, в двадцать пятое лето.

У меня выпали зубы, как у тебя, у неё.

Мы все беззубые ходим, стрелкой по кругу.

Ничего не находим, не желая искать.

Мы не ходим, проходим, свою жизнь как

минуты, проходит стрела доходя до виска.

У меня выпали зубы, мои буквы округлы, запятые приятны, попадаю в размер.

Рифмую как сука, банально и глупо, кто остро рифмует, зубов не имев?!

Но вот моя злость дошла до предела.

Дошла до черты, где страх в раз умолк.

И я открыл рот, как истинный демон, и я открыл рот, как истинный Бог.

Не плюю, а харкаю, (по сизытыми?) харе, не пою, а ору, ты ???

лбы.

И клыки вырастают, вырастают стихами, на листах из моей пулемётной пальбы.

У меня выпали зубы, вы все хотели не этого ли?

Пиши про шилаев, и останься

таким, говорили мне клубы.

Где зубов не было, но выбивая мне зубы, вы взростили клыки.

У меня выпали зубы, я это поздно заметил, но я заметил и это, уничтожает

напасть.

Которая Вас, мои беззубые дети.

Вот они зубы мои, вот она пасть.

Посмотрите, растут, молча в челюсти воют.

Не кусают, а рвут, Ваши души на

клочья.

Вас смущала улыбка?

Зубоскалящий Лоик?

У меня выпали зубы, но оказалось молочные.

У мене випали зуби, у мене випали зуби.

У мене випали зуби, у нього випали зуби.

У мене випали зуби, у нього випали зуби.

У мене випали зуби, у нього випали зуби.

У мене випали зуби, я це пізно помітив.

Хотів почистити їх вранці, але їх у роті рівно нуль.

Тепер для вас люди, зватись беззубим поетом.

Словом тепер я німий, і кожен вірш мій німий.

Я їх шукав і знайшов, вони нічного помелу.

Мені їх не вибили вночі, я їх від злості нестер.

Дуже соромно втрачати свої зуби, коли ти молодий.

Дуже страшно втрачати свої зуби, як писати в стол.

У мене випали зуби, тепер сиджу вдома сам.

Боюся вийти на вулицю до вас, і свій рот відкрити.

У мене немає зубів, але кровоточить ясна.

Але є всередині звуком річок, і я тушу його тут же.

Стрижусь і ріпщу, чому і за?що?

Вони випали самі, я нікого не кусав, що дають.

Я в міру пив, полевав, свого рота палісадник.

У мене випали зуби, вони білі, ось вони.

На руках розвернулися моїх, спітнілих від страху.

Я ними все пережовував, але ранком, ось і вони

Пішли з мені, ніби в атаку, але на кого і навіщо?

Тепер мовчу, не співаю.

Ходжу і ківаю, існую як усі.

Носом згідно затишок свій клюю, з ніг до вух, я весь опопсел.

У мене випали зуби, як у старого діда, але у нього є вставна щелепа,

вона не гниє.

У мене випали зуби, у двадцять п'яте літо.

У мене випали зуби, як у тебе, у неї.

Ми всі беззубі ходимо, стрілкою по колу.

Нічого не знаходимо, не бажаючи шукати.

Ми не ходимо, проходимо, своє життя як

хвилини, проходить стріла доходячи до скроні.

У мене випали зуби, мої літери округлі, коми приємні, потрапляю в розмір.

Рифмую як сука, банально і безглуздо, хто гостро римує, зубів не мав?!

Але ось моя злість дійшла до межі.

Дійшла до риси, де страх враз замовк.

І я відкрив рота, як істинний демон, ія відкрив рота, як істинний Бог.

Не плюю, а харкаю, (по сизитими?) харе, не співаю, а ору, ти???

лоби.

І клики виростають, виростають віршами, на аркушах із моєї кулеметної пальби.

У мене випали зуби, ви все хотіли не цього?

Пиши про шилаїв, і останься

таким, казали мені клуби.

Де зубів не було, але вибиваючи мені зуби, ви збільшили ікла.

У мене випали зуби, я це пізно помітив, але я помітив і це, знищує

напасти.

Яка Вас, мої беззубі діти.

Ось вони мої зуби, ось вона пасть.

Подивіться, ростуть, мовчки в щелепи виють.

Некусають, а рвуть, Ваші душі на

клапті.

Вас бентежила посмішка?

Зубоскельний Лоїк?

У мене випали зуби, але виявилося молочні.