Где мы те - Артём Лоик

Где мы те, которые ничего не боялись?

На каком материке и в которой стране?

Где мы с вами потерялись и куда пропали?

Где огонь и вера та, что горела во мне?

Мы не кричим, когда нельзя и рожицы не корчим

Мы не смотрим в глаза, на нас не жалуются больше

Перестали спорить и открыто на юбки глазеть

И скрывать не стоит, мы растеряли друзей

Мы больше не разбиваем ваши окна мячом

Мы реже возражаем и мы чаще не при чем

Говорим всерьез ибо давно не босота

Не смеемся до слез и до боли в животах

Нас не зовут домой и нет домашних заданий

Мы не деремся за двором и не ходим с синяками

Мы моем чаще руки и не пачкаем скатерть

Мы чувствуем по сути, но нам стало стыдно плакать

Мы не хотим летать, до дрожи мы боимся падать

Мы делаем все то, что было нам к чертям не надо

Мы стали лебезить за это нам плюсик зачтут

И мы забыли, что когда-то имели мечту…

Мы не первые и даже вторыми не стали

Свою цель с деньгами мы поменяли местами

С людьми, нам близкими, давно разминулись по жизни

Нет времени простится нам — открываются визы

Мы как ваза!

Тронь и разобьемся вдребезги

Наш воздушный змей таким же в небе сбит

Мы едим друг друга и запиваем Колой

Мы больше с другом не стоим против восьми за школой

Мы не ищем истину, мы потеряли смысл

Наша жизнь — интернет, или хуже — телевизор

Нас окружают тучей ненужные вещи

Теперь в Dolce и Gucci нам дышится легче

Мы носим модные часы, но время не зависит

Купил ты их за доллар или за 20 тысяч

Оно просто идет и я прошу ответа:

— Где мы те, которые смело презирали все это?

Мы не музыканты, не певцы и не спортсмены

Мы перспективные таланты «до» и «после» смены

Мы не ломаем стены — мы внутри этой системы

И до невозможности долго молчим вместе со всеми

Мы по модели, по шаблону, мы — средний класс

И мы дышим по ГОСТу, нас не трогает власть

Все замолчали — мы молчим, все орут — мы с ними

Все в синем — мы в синем, революция — мы снимем

Мы больше не несем дневник, не сидим за партой

Мы стандартные и мы детей своих учим стандарту

В Новый год мы выпьем водки под президентские речи

Посмотрим новогодний бред и заснем по-крепче

И приснится нам сон, где мы ТЕ, где мы в ТОМ

Где сейчас, не на «потом»

Там, где мы прем на пролом

К своей мечте, и от радости хоть разорваться

Где мы просим себя:

— Пожалуйста не просыпайся

Де ми ті, які нічого не боялися?

На якому материку і в якій країні?

Де ми з вами загубилися і куди зникли?

Де вогонь і віра, що горіла у мені?

Ми не кричимо, коли не можна і рожиці не корчим

Ми не дивимось у очі, на нас не скаржуються більше

Перестали сперечатися і відкрито на спідниці дивитися

І приховувати не варто, ми розгубляли друзів

Ми більше не розбиваємо ваші вікна м'ячем

Ми рідше заперечуємо і ми частіше не при чому

Говоримо всерйоз, бо давно не босота

Не сміємося до сліз і до болю в тваринах

Нас не кличуть додому і немає домашніх завдань

Ми не б'ємося за двором і не ходимо з синяками

Ми миємо частіше руки і не¦брукаємо скатертину

Ми відчуваємо по суті, але нам стало соромно плакати

Ми не хочемо літати, до дрожі ми боїмося падати

Ми робимо все те, що було нам до рис не треба

Ми стали лебезити за це нам плюс зарахують

І ми забули, що колись мали мрію…

Ми не перші і навіть іншими не стали

Свою мету з грошима ми поміняли місцями

З людьми, нам близькими, давно розминулися по життя

Немає часу попрощається нам — відкриваються візи

Ми як ваза!

Тронь і розб'ємося вщент

Наш повітряний змій таким в небі збитий

Ми їмо один одного і запиваємо Колою

Ми більше з другом не стоїмо проти восьми за школою

Ми не шукаємо істину, ми втратили сенс

Наше життя — інтернет, або гірше — телевізор

Нас оточують хмарою непотрібні речі

Тепер у Dolce і Gucci нам дихається легше

Ми носимо модний годинник, але час не залежить

Купив ти їх за долар або за 20 тисяч

Воно просто йде і прошу відповіді:

— Де ми ті, які сміливо зневажали все це?

Ми не музиканти, не співці і не спортсмени

Ми перспективні таланти «до» і «після» зміни

Ми не ламаємо стіни — ми всередині цієї системи

І до неможливості довго мовчимо разом із всіми

Ми за моделями, за шаблоном, ми — середній клас

І ми дихаємо за ГОСТом, нас не чіпає влада

Всі замовкли — ми мовчимо, всі кричать — ми з ними

Все в синьому — ми в синьому, революція — ми знімемо

Ми більше не несемо щоденник, не сидимо за партою

Ми стандартні та ми дітей своїх вчимо стандарту

У Новий рік ми вип'ємо горілки під президентські промови

Подивимося новорічне марення і заснемо міцніше

І насниться нам сон, де ми ТІ, де ми в ТОМ

Де зараз, не на «потім»

Там, де ми прем на пролом

До своєї мрії, і від радості хоч розірватися

Де ми просимо себе:

— Будь ласка, не прокидайся