Себе - Артём Лоик

Я просыпаюсь, собираюсь и иду

Забив на предостережения новостей

Не тронув вечную остывшую еду

Оставив коконом нагретую постель

И я меняю пустоту бетонных стен

На пустоту доброжелательных персон

Я открываю свои двери и затем

Я закрываюсь от людей на капюшон

Я опускаю свои серые глаза

И поднимаюсь по ступеньками на Олимп,

Но почему-то как и прежде небеса

Над высотою наших монолитных плит

Меня пьянили не бумажки, не чины,

А только чистая всеобщая любовь,

Но только слава поизменчивей жены

И лучшей рифмы не придумала чем боль

Мне так хотелось победить и доказать,

Но получилось отступиться и кивнуть

И раньше мне хотелось это рассказать,

Но я заткнулся, когда осознал кому

Себе — пишу в своей судьбе

Себе — грешу в своем суде

Себе — пишу в своей судьбе

Себе — грешу в своем суде

Мне так хотелось уважение особ

Которых я терял на протяжении лет

Я не жалел об эту стену крепкий лоб

И я не знал, что будет время пожалеть

Сколько друзей, которые не для друзей

Сколько врагов, которые не для врагов

Сколько плетей, которые не для плетей

Сколько оков, которые не для оков

Я так хотел всего побольше и сейчас,

А получилось ничего и на потом

Я был весьма красноречив в своих речах

Только на деле оказался не Платон,

Но иногда были терпимые вирши

И мне казалось это истинный Талмуд

И так хотелось научить и разложить,

Но я заткнулся, когда осознал кому

Себе — пишу в своей судьбе

Себе — грешу в своем суде

Себе — пишу в своей судьбе

Себе — грешу в своем суде

Стихи — себе

Грехи — себе

Слова — себе

Глаза — себе

Глаза — себе

Слова — себе

Стихи — себе

Грехи — себе

Понравился текст песни?

Напиши в комментарии!

Новые песни и их тексты

Я прокидаюся, збираюся і йду

Забивши на попередження новин

Не зачепивши вічну остиглу їжу

Залишивши коконом нагріте ліжко

І я міняю порожнечу бетонних стін

На порожнечу доброзичливих персон

Я відчиняю свої двері і потім

Я закриваюся від людей на капюшон

Я опускаю свої сірі очі

І піднімаюсь сходинками на Олімп,

Але чомусь як і раніше небеса

Над висотою наших монолітних плит

Мене п'янили не папірці, не чини,

А тільки чисте загальне кохання,

Але тільки слава незміннішої за дружину

І кращої рими не вигадала чим біль

Мені так хотілося перемогти і довести,

Але вийшло відступитися і кивнути

І раніше мені хотілося це розповісти,

Але я заткнувся, коли усвідомив кому

Собі — пишу у своєї долі

Собі — грішу у своєму суді

Собі — пишу у своєї долі

Собі — грішу у своєму суді

Мені так хотілося пошана осіб

Яких я втратив протягом років

Я не жалкував про цю стіну міцне чоло

І я не знав, що буде час пошкодувати

Скільки друзів, які не для друзів

Скільки ворогів, які не для ворогів

Скільки батогів, які не для батогів

Скільки кайданів, які не для кайданів

Я так хотів всього більше і зараз,

А вийшло нічого і на потім

Я був дуже промовистий у своїх промовах

Тільки на справі виявився не Платон,

Але іноді були терпимі вірші

І мені здавалося це істинний Талмуд

І так хотілося навчити і розкласти,

Але я заткнувся, коли усвідомив кому

Собі — пишу у своєї долі

Собі — грішу у своєму суді

Собі — пишу у своєї долі

Собі — грішу у своєму суді

Вірші — собі

Гріхи— собі

Слова — собі

Очі — собі

Очі — собі

Слова — собі

Вірші — собі

Гріхи— собі

Чи сподобався текст пісні?

Напиши у коментарі!

Нові пісні та їх тексти