Вопрос-ответ - Артём Лоик

Я задаю тебе вопрос:

«Почему, одни плывут, а другие по дну идут?»

Я задаю тебе вопрос:

«Почему, одни плывут, а другие по дну идут?

А под ногами: время-песок;

Где кто-то пасётся, а кто-то пасёт

Я задаю тебе вопрос:

«Почему, одни плывут, а другие по дну идут?

А под ногами: время-песок;

Где кто-то пасётся, а кто-то пасёт

Почему не сплю ночами, расскажи-ка мне начальник

Если для тебя я чайник, почему не дал на чай мне?

Почему гниёт мой Гаммельн?

Почему гремя мечами

Шли-кричали, но причалили опять в самом начале…

Почему?

В лужу мы, блять, а не мэр сел

Неужели от того что на иконке храмы в «Мерсе»?

А эти песни сочинялись для кого?

А?

Автоматов или ручных черепных коробок?

Слезится не от холода, увы, кристаллик

Тут либо спать под плетями, либо под крестами, хах!

После работы живо в дом

С набитым или простреленным животом

Так и живём, рожаем и растим наследство

Взлетаем-крутимся на перекладине насеста

Одним сполна даров, другим стена даров

Я не сверну своей дороги, где просто нету дорог

Ты чё буксуешь, сука, и чё ты ноешь?

Да посуди, потому что в этом городе ты нолик

Ты ничего не поставил, не потерял

Ты только материл и материл, и горе матерям

Своим носил и возмущался в монитор

Был за АТО, но укрывался не крестом,

А тёплым пледом, под тёплым кровом;

Стихи писал небось чернилами — не кровью

Ты музыкой вносил свой правильный посыл,

Но изменить людей нельзя, увы, прости

Они же первые воткнули тебя в тир

Вот так и я когда-то верил в них как ты

Я вылетал в окно, пока они сидят за окном

И любят исключительно одних себя

Так может быть твой мэр похож не на свинью

Когда в итоге — он решил любить одну свою семью?

Я задаю тебе вопрос:

«Почему всем так нравится глупо тонуть?

А тебе — петь им, встав на карниз.»;

Это обман или максимализм?

Я задаю тебе вопрос:

«Почему всем так нравится глупо тонуть?

А тебе — петь им, встав на карниз.»;

Это обман или максимализм?

Вы вправе видеть это, ведь Вы — правитель

Вы мои тексты на кусочки все порвите

Ведь это мусор что легко перемололи

И я не первый, а тысячный Тёма Лоик

Мои стихи не несут сакральный смысл

Я худее Вас, но не вмещаюсь в телевизор

Как Вы и мои тексты, только курам на смех

Всё потому что, курицы, писал я не для Вас их

И не обман это, не моё эго

Поэты — дети, а слова — конструктор лего

Мы заигрались, в поисках рифмы,

Но наши тексты тут нужны, как к фильму титры

Все разошлись после финальной сцены

После шуток, спецэффектов и сражений,

Но почему-то это зная продолжаем

Писать и умираем, оставляя правды жало

Я задаю тобі запитання:

«Чому, одні пливуть, а інші по йдуть?»

Я задаю тобі запитання:

«Чому, одні пливуть, а інші по йдуть?

А під ногами: час-пісок;

Де хтось пасеться, а хтось пасе

Я задаю тобі запитання:

«Чому, одні пливуть, а інші по йдуть?

А під ногами: час-пісок;

Де хтось пасеться, а хтось пасе

Чому не сплю ночами, розкажи мені начальник

Якщо для тебе я чайник, чому не дав на чай мені?

Чому гниє мій Гаммельн?

Чому гримаючи мечами

Ішли-кричали, але причалили знову на самому початку…

Чому?

У калюжу ми, блять, а не мер сів

Невже від того, що на іконці храми в «Мерсі»?

А ці пісні складалися для кого?

А?

Автоматів чи ручних черепних коробок?

Сльозиться не від холоду, на жаль, кристалик

Тут або спати під батогами, або під хрестами, хах!

Після роботи живо в будинок

З набитим або простріленим животом

Так і живемо, народжуємо і ростимо спадщину

Злітаємо-крутимося на перекладини сідала

Одним сповна дарів, іншим стіна дарів

Я не згорну своєї дороги, де просто нема доріг

Ти що буксуєш, сука, і що ти ниєш?

Так судь, тому що в цьому місті ти нолик

Ти нічого не поставив, не втратив

Ти тільки матеріалив і матерів, і горе матерям

Своїм носив і обурювався в монітор

Був за АТО, але укривався не хрестом,

А теплим пледом, під теплим дахом;

Вірші писав мабуть чорнилом — не кров'ю

Ти музикою вносив свій правильний посил,

Але змінити людей не можна, на жаль, вибач

Вони ж перші встромили тебе в тир

Ось так і я колись вірив у них як ти

Я вилітав у вікно, поки вони сидять за вікном

І люблять виключно самих себе

Так може бути твій мер схожий не на свиню

Коли в підсумку він вирішив любити одну свою сім'ю?

Я задаю тобі запитання:

«Чому всім так подобається безглуздо тонути?

А тобі — співати їм, ставши на карниз.»;

Це обман чи максималізм?

Я задаю тобі запитання:

«Чому всім так подобається безглуздо тонути?

А тобі — співати їм, ставши на карниз.»;

Це обман чи максималізм?

Ви маєте право бачити це, адже Ви—правитель

Ви мої тексти на шматочки все порвите

Адже це сміття, що легко перемололи

І я не перший, а тисячний Тема Лоїк

Мої вірші не несуть сакральний сенс

Я худше Вас, але не вміщаюся в телевізор

Як Ви і мої тексти, тільки курям на сміх

Все тому що, курки, писав я не для Вас їх

І не обман це, не моє его

Поети — діти, а слова — конструктор лего

Ми загралися, в пошуках рими,

Але наші тексти тут потрібні, як до фільму титри

Усі розійшлися після фінальної сцени

Після жартів, спецефектів та битв,

Але чомусь це знаючи продовжуємо

Писати і вмираємо, залишаючи правди жало