Музыкант - Артём Лоик

А ну-ка ша!

Я Вас избавлю от хлопот

Моя душа, увы, давненько не хлопок

Она, скача, вас переедет галопом,

А ну-ка ша!

Кончайте хлопать, толпы серых холопов!

Я крыс увёл!

И моё дело тут свято

Я музыкант и писатель, я раздражаю пузатых

Мой голос держит басы, и пусть хватает мне сил,

Но я поэт, а поэт, будет антонимом к «сыт»

Эй, люди, что же просили Вам всем помочь

И от крыс там защитить.

И я помог, но я поэт не корыстный

Дайте мое лишь обещанное: дочь бургомистра

Я успокоюсь.

Не нужны огрызки, я не у миски!

А ну-ка ша!

Моя душа — не твоё оригами!

(ты понял?)

Ты мне не папа.

Отдай дочь, мне не надо регалий

Прячась за рогами, мэр за стадом, раввин за рабами

По вам плачет лопата, которой вы загребали!

Но вы ошиблись, я поэт, а не ваш скоморох!

Эти мои аплодисменты для Вас — комаров!

Вы, старики, мне не нужны — у вас пусты ножны,

Но к своим детям вы нежны, они одни Ваш мир!

И если брачной ночи с дочкой не будет в шале?

Я отберу не Ваши души, а будущее!

Я Вас не трону — покажу озеро вашим детям!

Озеро отцов, озеро потерь…

Я буду лучшим из стихов, лучший из новелл

Я подарю девушкам нежность, ребятам силу!

Я буду последней надеждой вырваться с ила

Пообещаю кому платья, а кому ружья

Ей полную плату, ему полную кружку

Я подарю ребятам войны, девушкам страсти;

Ему желанную волю, ей желанное рабство

У меня есть всё

В озере на всех!

Красивое лицо, ей

Шрам на лице, ему

У меня на дне много нанесло: ему — дней с ней

Ей — по ним слез

Девушкам стрелки, ребятам баттлы

Удачно снятое селфи, ей

Снятую хату ему, чтобы удачно снять её, а после платье

Все чего эпоха желает — озеро платит!

Ребятам задницы, девушкам айфоны!

Девушкам не стариться, ребятам запомниться!

Всего в избытке отыщешь на дне, на песочке…

Ныряйте рыбки в озеро молча

Тихое озеро девушкам, ребятам — волны

Наобещаю, начитаю, нашепчу, напомню!

Ей — зависть подруг, ему — их уважение

И спасательный круг, от камня на шее!

Че зашушукались?

Страшна моя правда?

Вы оценили свою дочь!

Аплодисменты, папа!

Крысы мертвы, работы нету и лира распята,

Но я подумал, ваши дети почему не крысята?

И пусть я мастер лишь по крысам, по словам и по письмам,

Но все мы божьи твари, каждый врал и каждый крысил!

Сегодня вы, а завтра вам.

Сеим вражду!

Я крыс увёл, я все сказал!

Дочь — жду!

А ну-но ша!

Я Вас позбавлю від клопоту

Моя душа, на жаль, давненько не бавовна

Вона, скачучи, вас переїде галопом,

А ну-но ша!

Закінчуйте плескати, натовпи сірих холопів!

Я щур відвів!

І моя справа тут свята

Я музикант і письменник, я дратую пузатих

Мій голос тримає баси, і нехай вистачає мені сил,

Але я поет, а поет, буде антонімом до «сит»

Гей, люди, що просили Вам усім допомогти

І від щур там захистити.

І я допоміг, але я поет некорисливий

Дайте моє лише обіцяне: донька бургомістра

Я заспокоюся.

Непотрібні огризки, я не біля миски!

А ну-но ша!

Моя душа—не твоє орігамі!

(ти зрозумів?)

Ти мені не тато.

Віддай доньку, мені не треба регалій

Ховаючись за рогами, мер за стадом, рабин за рабами

По вас плаче лопата, якою ви загребали!

Але ви помилилися, я поет, а не ваш скоморох!

Ці мої оплески для Вас - комарів!

Ви, старі, мені не потрібні — у вас порожні піхви,

Але до своїх дітей ви ніжні, вони одні Ваш світ!

І якщо шлюбної ночі з донькою не буде в шалі?

Я відберу не Ваші душі, а майбутнє!

Я вас не торкнуся — покажу озеро вашим дітям!

Озеро батьків, озеро втрат...

Я буду найкращим із віршів, найкращий із новел

Я подарую дівчатам ніжність, хлопцям силу!

Я буду останньою надією вирватися з мулу

Пообіцяю комусь сукні, а кому рушниці

Їй повну плату, йому повний кухоль

Я подарую хлопцям війни, дівчатам пристрасті;

Йому бажану волю, їй бажане рабство

У мене є всі

В озері на всіх!

Гарне обличчя, їй

Шрам на лиці, йому

У мене на дні багато нанесло: йому днів з ній

Їй — за ними сліз

Дівчатам стрілки, хлопцям баттли

Вдало зняте селфі, їй

Зняту хату йому, щоб вдало зняти її, а після плаття

Все чого епоха бажає — озеро платить!

Дітям дупи, дівчатам айфони!

Дівчатам не старитися, хлопцям запам'ятатися!

Усього в надлишку відшукаєш на дні, на пісочку ...

Пірнайте рибки в озеро мовчки

Тихе озеро дівчатам, хлопцям — хвилі

Наобіцяю, начитаю, нашіпчу, нагадаю!

Їй - заздрість подруг, йому - їх повага

І рятувальне коло, від каменю на шиї!

Чого зашушукалися?

Страшна моя правда?

Ви оцінили свою дочку!

Оплески, тату!

Пацюки мертві, роботи нема і ліра розіп'яті,

Але я подумав, ваші діти чому не крисята?

І нехай я майстер лише за щурів, за словами та за листами,

Але всі ми божі тварі, кожен брехав і кожний кривив!

Сьогодні ви, а завтра вам.

Сімо ворожнечу!

Я щур відвів, я все сказав!

Дочка — чекаю!