Цыганка - Артур Беркут

Мне удачу предсказала, и дорогу без конца

Степных ветров шальная дочь…

Сердце к сердцу привязала, и растаяли сердца…

Была моей… Всего лишь ночь…

Не знают преград

Свободы ветра…

И снова в путь тебе пора…

Любовь свою мне нагадай…

В безумной страсти закружи…

Сбудется всё, лишь навсегда

Меня к себе приворожи…

Ты моею стать могла бы, только карты не легли,

Одной не стали две судьбы…

И ушёл цыганский табор, и исчез в чужой дали…

А как тебя теперь забыть?

И снова один, И пусто в груди…

Вернись, и душу укради…

Любовь свою мне нагадай…

В безумной страсти закружи…

Сбудется всё, лишь навсегда

Меня к себе приворожи…

Небом укрыться, степь расстелить,

И умчаться на тройке гнедых…

Вслед за тобою до края земли,

До самой дальней звезды…

Любовь свою мне нагадай…

В безумной страсти закружи…

Сбудется всё, лишь навсегда

Меня к себе приворожи…

Мені удачу передбачила, і дорогу без кінця

Степових вітрів шалена дочка.

Серце до серця прив'язала, і розтанули серця…

Була моєю… Лише ніч…

Не знають перешкод

Свободи вітру.

І знову в шлях тобі час...

Кохання своє мені нагадай…

У шаленій пристрасті закружляй…

Збудеться все, лише назавжди

Мене до себе приворожи…

Ти моєю стати могла би, тільки карти не лягли,

Однією не стали дві долі…

І пішов циганський табір, і зник у чужій дали...

А як тебе тепер забути?

І знову один, І пусто в груди…

Повернися, і душу вкради…

Кохання своє мені нагадай…

У шаленій пристрасті закружляй…

Збудеться все, лише назавжди

Мене до себе приворожи…

Небом сховатись, степ розстелити,

І мчатися на трійці гнідих...

Слідом за тобою до краю землі,

До найдальшої зірки…

Кохання своє мені нагадай…

У шаленій пристрасті закружляй…

Збудеться все, лише назавжди

Мене до себе приворожи…