Победителей не судят - Артур Беркут

Захлебнулась скорбь людская,

За стеною крепостною.

Враг в безумстве истекает

Ядовитою слюною.

В лаве сил превосходящих

Город пал под гнётом рьяным.

Утонув в смоле кипящей,

Пав на колья в волчьих ямах.

Припев:

Только время боль остудит,

Пять веков, как пять минут.

Победителей не судят,

Побеждённых не клянут…

Флаг сорвут над старой башней,

Осквернят чужую веру,

Бой смакуя рукопашный

Чёрным сердцем омертвелым.

Взгляд жестокий исподлобья,

Хохот злой, бесчеловечный.

Изрыгая гнев на копья,

Изувер умчится в вечность…

Припев:

Что в живых осталось, сгрудясь,

Под копытами сомнут.

Победителей не судят,

Побеждённых не клянут…

Прах и смрад в степи сожжённой,

Отдан тлену мир на милость.

Крепость дланью прокажённой

Мёртво в небо устремилась.

Клёкот, рык и вой шакалов,

В крови когти, зубы, морды.

Битва падаль расплескала,

Дань отдав за норов гордый.

Припев:

Только время боль остудит,

Пять веков, как пять минут.

Победителей не судят,

Побеждённых не клянут…

Захлинулась скорбота людська,

За стіною кріпакою.

Ворог у безумстві спливає

Отруйною слиною.

У лаві сил вищих

Місто впало під гнітом завзятим.

Потонув у смолі окропу,

Пав на коли в вовчих ямах.

Приспів:

Тільки час біль остудить,

П'ять століть, як п'ять хвилин.

Переможців не судять,

Переможених не клянуть…

Прапор зірвуть над старою вежею,

Осквернять чужу віру,

Бій смакуючи рукопашний

Чорним серцем омертвілим.

Погляд жорстокий спідлоба,

Рогат злий, нелюдський.

Виригаючи гнів на списи,

Ізувер помчить у вічність…

Приспів:

Що в живих залишилося, скупчившись,

Під копитами сомнуть.

Переможців не судять,

Переможених не клянуть…

Прах і сморід у степу спаленого,

Відданий тліну мир на милість.

Фортеця долонею прокаженої

Мертве в небо кинулося.

Клокіт, рик і виття шакалів,

У крові кігті, зуби, морди.

Битва падаль розплескала,

Данина віддавши за норів гордий.

Приспів:

Тільки час біль остудить,

П'ять століть, як п'ять хвилин.

Переможців не судять,

Переможених не клянуть…