Андайский крест - Margenta, Артур Беркут

У подножия Андайского креста – ни души.

Даже птица рядом вить гнездо не спешит.

Все утрачено: истина, сила и знание.

Царский посох о камень ломает молчание.

Отчаянье!

У одной звезды восемь лучей, у другой – шестнадцать.

На фоне Взорванной башни качнулся Повешенный.

На северной стороне – египетский символ не желает читаться.

У подножия Андайского Креста

Зимой ли, днями вешними

Ни одного конного,

Ни одного пешего,

Ни одного чужака,

Ни одного здешнего,

Ни ольхи красной,

Ни гибкого орешника,

Ни врачующих раны святых,

Ни рыдающих грешников…

Раз в году утром ранним

Из тумана возникнут цыгане,

Как подсказку – вместо росы –

Разбросают карты Таро,

Чтобы дать понять –

Приближается срок!

Но у подножия Андайского креста – никого,

У подножия Андайского креста - никого, кто поймет.

Здесь даже птица гнезда себе не совьет.

Біля підніжжя Андайського хреста – ані душі.

Навіть птах поруч вити гніздо не поспішає.

Все втрачено: істина, сила та знання.

Царський палиця об камінь ламає мовчання.

Розпач!

У однієї зірки вісім променів, у іншої – шістнадцять.

На тлі Підірваної вежі хитнувся Повішений.

На північній стороні єгипетський символ не бажає читатися.

Біля підніжжя Андайського Хреста

Чи взимку, днями весняними

Жодного кінного,

Жодного пішого,

Жодного чужинця,

Жодного місцевого,

Ні вільхи червоної,

Ні гнучкого ліщини,

Не лікують рани святих,

Жодних грішників…

Раз на рік рано вранці

З туману виникнуть цигани,

Як підказку – замість роси –

Розкидають карти Таро,

Щоб дати зрозуміти –

Наближається термін!

Але біля підніжжя Андайського хреста – нікого,

Біля підніжжя Андайського хреста – нікого, хто зрозуміє.

Тут навіть птах гнізда собі не зіве.