Семь морей - Артур Беркут

Старый дом на горе, журавлиная стая —

Все, что было у нас, будем помнить всегда.

Память — странная вещь.

Кое-что исчезает,

Но в душе остаются люди и города.

Проплывем семь морей, где-то в каждом причалив,

Только вверх и вперед, проложив свой маршрут.

Проплывем семь морей, но вернемся к началу,

В тот родной уголок, где нас любят и ждут.

Навсегда сберегу песни и перекрестки,

Крик младенца и звон колокольный с утра,

И росу на траве, ветер свежий и хлесткий,

Бесконечное счастье от любви и добра.

Теплый дождь на заре пробежится по лужам,

И рассыплются звезды порою ночной.

Этот сказочный мир для того-то и нужен,

Чтобы жизнь просыпалась с каждой новой весной.

Старий будинок на горі, журавлина зграя

Все, що було у нас, пам'ятатимемо завжди.

Пам'ять - дивна річ.

Дещо зникає,

Але в душі залишаються люди і міста.

Пропливемо сім морів, десь у кожному причалів,

Тільки вгору і вперед, проклавши свій маршрут.

Пропливемо сім морів, але повернемося до початку,

Той рідний куточок, де нас люблять і чекають.

Назавжди збережу пісні та перехрестя,

Крик немовляти і дзвін дзвін з ранку,

І росу на траві, вітер свіжий і хльосткий,

Нескінченне щастя від любові та добра.

Теплий дощ на зорі пробіжиться по калюжах,

І розсиплються зірки часом нічний.

Цей казковий світ для того й потрібен,

Щоб життя прокидалося з кожної нової весни.