Ночкой тёмною не гони - Андрей Бандера

Ветры злые сбивали с ног,

Исходил я дорог — не счесть,

Под холодным дождём промок,

Только верил, что счастье есть.

Ошибался, любил, страдал,

Столько сил — все растратил зря,

Находил и опять терял,

Лишь сейчас повстречал тебя.

Ночкой тёмною не гони,

И позволь мне побыть с тобой —

Душу нежностью излечи,

Боль сердечную успокой!

Приюти меня, обогрей,

Разреши присесть у огня,

Обними меня поскорей,

И надеждой согрей любя!

Словно ночью в кромешной тьме,

Злую долю свою кляня,

Всё скитался я по судьбе,

Но, надежду в душе храня,

Я метался, как дикий зверь,

Из груди вырывался стон —

Был не раз на краю, поверь,

Лишь с тобою обрёл покой!

Ночкой тёмною не гони,

И позволь мне побыть с тобой —

Душу нежностью излечи,

Боль сердечную успокой!

Приюти меня, обогрей,

Разреши присесть у огня,

Обними меня поскорей,

И надеждой согрей любя!

Ночкой тёмною не гони,

И позволь мне побыть с тобой —

Душу нежностью излечи,

Боль сердечную успокой!

Приюти меня, обогрей,

Разреши присесть у огня,

Обними меня поскорей,

И надеждой согрей любя!

Вітри злі збивали з ніг,

Виходив я доріг — не злічити,

Під холодним дощем промок,

Лише вірив, що щастя є.

Помилявся, любив, страждав,

Стільки сил — все розтратив даремно,

Знаходив і знов втрачав,

Лише зараз зустрів тебе.

Вночі темною не гоні,

І дозволь мені побути з тобою —

Душу ніжністю вилікувати,

Біль серцевий заспокой!

Притулок мене, обігрів,

Дозволь присісти біля вогню,

Обійми мене швидше,

І надією зігрій люблячи!

Наче вночі в темряві,

Злу частку свою кляня,

Все поневірявся я по долі,

Але, надію в душі зберігаючи,

Я кидався, як дикий звір,

З|із| грудей виривався стогін|

Був не раз на краю, повір,

Лише з тобою знайшов спокій!

Вночі темною не гоні,

І дозволь мені побути з тобою —

Душу ніжністю вилікувати,

Біль серцевий заспокой!

Притулок мене, обігрів,

Дозволь присісти біля вогню,

Обійми мене швидше,

І надією зігрій люблячи!

Вночі темною не гоні,

І дозволь мені побути з тобою —

Душу ніжністю вилікувати,

Біль серцевий заспокой!

Притулок мене, обігрів,

Дозволь присісти біля вогню,

Обійми мене швидше,

І надією зігрій люблячи!