Женщине, которую не встретил - Андрей Бандера

Я гитару на нежность настрою,

Словно женщину, данную Богом.

Песней выпущу душу на волю —

Пусть летит по небесным дорогам.

Пусть найдет ту, с кем не было встречи,

Пусть любимая голос мой слышит.

Одиночество давит на плечи,

А душа вечной музыкой дышит.

Припев:

Где-то там, на другом берегу

Незнакомка моя

Не обвенчана.

Для нее я любовь берегу,

Это Богом мне данная

Женщина.

Как гитару, ее обниму,

Трону струны со страстью

И ласкою.

И любовь, как крещенье, приму,

И навек обвенчаюсь

Со сказкою.

Может, мы и встречались с любимой,

Но друг друга в толпе не узнали…

Кто-то шепчет теперь ее имя,

И течет чья-то жизнь между нами.

Мне бы выйти на берег из дома,

Перейти, переплыть эти реки

И узнать ту, что мне незнакома,

Чтобы с ней не расстаться навеки.

Припев:

Где-то там, на другом берегу

Незнакомка моя

Не обвенчана.

Для нее я любовь берегу,

Это Богом мне данная

Женщина.

Как гитару, ее обниму,

Трону струны со страстью

И ласкою.

И любовь, как крещенье, приму,

И навек обвенчаюсь

Со сказкою.

Автор текста — Сергей Смородин

Я гітару на ніжність настрою,

Немов жінку, дану Богом.

Піснею випущу душу на волю —

Нехай летить по небесним дорогам.

Нехай знайде ту, з ким не було зустрічі,

Хай коханий голос мій чує.

Самотність тисне на плечі,

А душа вічною музикою дихає.

Приспів:

Десь там, на іншому березі

Незнайомка моя

Не обвінчана.

Для неї я любов березі,

Це Богом мені дана

Жінка.

Як гітару, її обійму,

Трону струни зі пристрастю

І ласкою.

І любов, як хрещення, прийму,

І навік повінчуся

З казкою.

Може, ми і зустрічалися з коханою,

Але один одного в натовпі не впізнали.

Хтось шепоче тепер її ім'я,

І тече чиєсь життя між нами.

Мені вийти на берег з дому,

Перейти, переплисти ці річки

І дізнатися ту, що мені незнайома,

Щоб із нею не розлучитися навіки.

Приспів:

Десь там, на іншому березі

Незнайомка моя

Не обвінчана.

Для неї я любов березі,

Це Богом мені дана

Жінка.

Як гітару, її обійму,

Трону струни зі пристрастю

І ласкою.

І любов, як хрещення, прийму,

І навік повінчуся

З казкою.

Автор тексту — Сергій Смородін