А любовь цветом в осень Московскую - Андрей Бандера

Горько вспыхнет куст рябины,

О любви цветом в осень Московскую

Дни украдкой проходят мимо,

Словно юность — весенняя, босая.

Жизнь не стала красивым романом,

Ты за ревность прости жестокую.

Часто чувства бывают обманом

И мерцают звездой одинокою.

Припев:

А любовь, цветом в осень Московскую,

Соберёт листья жёлтые в пряди.

Обниму, поцелую — светловолосую,

Я тебя в белоснежном наряде.

Я от глаз твоих вечно пьяный,

Постою под осенними клёнами.

Мне любви твоей очень мало,

Перестали мы быть влюблёнными.

И весну жду, как надежду.

Водку пью со слезою постылою.

Мне бы зимнюю снять одежду,

И обнять тебя, — нежную, милую.

Припев:

А любовь, цветом в осень Московскую,

Соберёт листья жёлтые в пряди.

Обниму, поцелую — светловолосую,

Я тебя в белоснежном наряде!

А любовь, цветом в осень Московскую,

Соберёт листья жёлтые в пряди.

Обниму, поцелую — светловолосую,

Я тебя в белоснежном наряде!

Гірко спалахне кущ горобини,

Про любов квітом восени Московську

Дні крадькома минають,

Немов юність — весняна, боса.

Життя не стало красивим романом,

Ти за ревність прости жорстоку.

Часто почуття бувають обманом

І мерехтять зіркою самотньою.

Приспів:

А любов, кольором у осінь Московську,

Збере листя жовте в пасмі.

Обійму, поцілую — світловолосу,

Я тебе в білому вбранні.

Я від очей твоїх вічно п'яний,

Постою під осінніми кленами.

Мені кохання твоєї дуже мало,

Перестали ми бути закоханими.

І весну чекаю, як надію.

Горілку п'ю зі сльозою постилою.

Мені би зимовий зняти одяг,

І обійняти тебе, ніжну, милу.

Приспів:

А любов, кольором у осінь Московську,

Збере листя жовте в пасмі.

Обійму, поцілую — світловолосу,

Я тебе в білому вбранні!

А любов, кольором у осінь Московську,

Збере листя жовте в пасмі.

Обійму, поцілую — світловолосу,

Я тебе в білому вбранні!