Волшебный горшочек - Анатолий Киреев

Манная каша — белый снег —

Ватными хлопьями с неба валит.

Где-то волшебный горшочек варит,

А добрый хозяин уснул навек.

Кажется, вымерло все вокруг.

Девочка к мальчику опоздала,

И ощущение пустого зала

Сердцем ее завладело вдруг.

Прячется в варежку кулачок,

Сверлит дырочку каблучок,

Слезки на колесках бегут из глаз

И кричат:"Не дого-не догонишь нас."

Манная каша — белый снег —

Ватными хлопьями с неба валит.

Где-то волшебный горшочек варит,

А добрый хозяин уснул навек.

Он заклинание забыл давно,

Может быть, заболел случайно…

Мраком покрыта эта тайна,

Нам разгадать ее не дано.

Прячутся в варежки кулачки,

Сверлят дырочки каблучки,

Слезки на колесках бегут из глаз

И кричат:"Не дого-не догонишь нас"

Манна каша - білий сніг -

Ватними пластівцями з неба валить.

Десь чарівний горщик варить,

А добрий господар заснув навіки.

Здається, вимерло все довкола.

Дівчинка до хлопчика спізнилася,

І відчуття порожньої зали

Серцем її заволоділо раптом.

Ховається в рукавку кулачок,

Свердлити дірочку каблучок,

Слізки на коліщах біжать з очей

І кричать: "Не наздоженеш нас."

Манна каша - білий сніг -

Ватними пластівцями з неба валить.

Десь чарівний горщик варить,

А добрий господар заснув навіки.

Він заклинання забув давно,

Може, захворів випадково...

Мороком покрита ця таємниця,

Нам розгадати її не дано.

Ховаються в рукавиці кулачки,

Свердлять дірочки каблучки,

Слізки на коліщах біжать з очей

І кричать:"Не наздоженеш нас"