Город не пускает - Анатолий Киреев

Говорят, хорошя примета

Если дождь застал тебя в пути

Напослежок нам послало лето

Дождь такой, что Господи, прости!

Черной кошкой путь перебегает

Мокрая холодня вода

Это просто город не пускает —

Он к другим ревнует городам.

Здесь за доски старого забора

Зацепились тени тополей

Здесь за этот непутевый горол

Зацепился я судьбой своей

Никого ни в чем не упрекаю

Я б сбежал, да только вот беда:

Город от себя не отпускает

Он к другим ревнует городам.

К теплому соленому Азову,

К северным оленям на рога

Мой побег давно организован

Словно зек, пускаюсь я в бега,

Но тоска навалится токая —

От нее не деться никуда —

Это просто город не паускает,

Он к другим ревнует городам

И дело tut не в соснах и болотах —

Кто сказал, что житьб без них нельзя?

Есть на свете главное чего-то

Может дом, работа и друзья

Может быть, девчонка дорогая,

Может быть, еще одна мадам…

В общем, просто город не пускает —

Он к другми ревнует городам.

Кажуть, гарна прикмета

Якщо дощ застав тебе в дорозі

Наслідок нам надіслало літо

Дощ такий, що Господи, вибач!

Чорною кішкою шлях переходить

Мокра холодна вода

Це просто місто не пускає —

Він до інших ревнує містам.

Тут за дошки старого паркану

Зачепилися тіні тополь

Тут за цей недолугий горол

Зачепився я долею своєю

Нікого ні чому не закидаю

Я б втік, та тільки ось біда:

Місто від себе не відпускає

Він до інших ревнує містам.

До теплого солоного Азова,

До північних оленів на роги

Моя втеча давно організована

Немов зек, пускаюсь я в бігу,

Але туга навалиться тока —

Від ні не деться нікуди —

Це просто місто не паускає,

Він до інших ревнує містам

І справа tut не в соснах і болотах —

Хто сказав, що жити без них не можна?

Є на світі головне чогось

Може будинок, робота та друзі

Може бути, дівчинка дорога,

Можливо, ще одна мадам…

Загалом, просто місто не пускає—

Він до інших ревнує містам.