Дождь - Анатолий Киреев

А город дышал теплом, и за его окном,

Больше не в силах молчать, дождь начинал стучать

По черепичным зонтам, и я спрашивал: «Кто там?»

В ответ мне звучало: «Нет!

Нет, я — не тот, кого ты ждешь,

Я дождь, я дождь».

Припев: Таки, тики-тики-таки, тики-таки,

Часы стучат,

И стрелки мчат по кругу,

Словно руки

К новой встрече и разлуке.

Таки, тики-тики-таки, тики-таки,

И дождь стучит,

Весь мир молчит, и дремлет

В лужах стадион,

Футбольный матч перенесен.

Мой друг, ты создаешь уют.

Песни твои поют

Ласточки у гнезда, скорые поезда…

Может, ты старый актер, или эхо древних гор?

В ответ мне звучало: «Нет!

Нет, просто я на них похож,

Я дождь, до-до-дождь».

Припев.

А місто дихало теплом, і за його вікном,

Більше не в силах мовчати, дощ починав стукати

За черепичними парасольками, і я запитував: «Хто там?»

У відповідь мені звучало: «Ні!

Ні, я — не той, кого ти чекаєш,

Я дощ, я дощ».

Приспів: Такі, тики-тики-таки, тики-таки,

Годинник стукає,

І стрілки мчать по кругу,

Немов руки

До нової зустрічі та розлуки.

Такі, тики-тики-таки, тики-таки,

І дощ стукає,

Весь світ мовчить, і дрімає

У калюжах стадіон,

Футбольний матч перенесено.

Мій друже, ти створиш затишок.

Пісні твої співають

Ластівки біля гнізда, швидкі поїзди…

Може, ти, старий актор, чи луна стародавніх гір?

У відповідь мені звучало: «Ні!

Ні, просто я на них схожий,

Я дощ, до-дощ».

Приспів.