Севера - Анатолий Киреев

Ты живешь за зимы ледяными торосами,

Для кого-то тоска, для тебя — благодать,

Иероглифы пишут машины колесами,

И тебе их, наверно, дано прочитать.

Воздух из-под пропеллера — словно цунами.

Опуститесь пониже, товарищ пилот,

Чтоб увидеть поближе своими глазами

Клюквы красные льдинки на кочках болот.

Севера, Севера,

Обгоняет Казым Ангара.

«В мире нет беспокойней реки», —

Говорят рыбаки.

У тайги есть закон:

Ни к кому не ходить на поклон,

Только ей поклоняемся мы

От зимы до зимы.

Я уехал, а ты почему-то осталась.

Видно, есть что-то сущее у Северов.

Ты по зимникам дальним совсем замоталась,

Согреваясь навек у случайных костров.

Севера, Севера,

Обгоняет Казым Ангара.

«В мире нет беспокойней реки», —

Говорят рыбаки.

У тайги есть закон:

Ни к кому не ходить на поклон,

Только ей поклоняемся мы

От зимы до зимы.

Ти живеш за зими крижаними торосами,

Для когось туга, для тебе — благодать,

Ієрогліфи пишуть машини колесами,

І тобі їх, мабуть, дано прочитати.

Повітря з-під пропелера— наче цунамі.

Опустіться нижче, товаришу пілот,

Щоб побачити ближче на власні очі

Журавлини червоні крижинки на грудках боліт.

Півночі, Півночі,

Обганяє Казим Ангара.

«У світі немає неспокійної річки»,—

Говорять рибалки.

У тайги є закон:

Ні до кого не ходити на уклін,

Тільки їй поклоняємось ми

Від зими до зими.

Я поїхав, а ти чомусь залишилася.

Мабуть, є щось суще у Північних.

Ти по зимникам далеким зовсім замоталася,

Зігріваючись навіки біля випадкових вогнищ.

Півночі, Півночі,

Обганяє Казим Ангара.

«У світі немає неспокійної річки»,—

Говорять рибалки.

У тайги є закон:

Ні до кого не ходити на уклін,

Тільки їй поклоняємось ми

Від зими до зими.