У ночного причала - Анатолий Киреев

У ночного причала, где скалы Равеллин

Ожиданьем звучало Море, Моцарт и Грин.

Ничего не случилось — просто память больна.

Как волна накатилась и уйдет как волна.

То ли вспомнилось что-то, то ль не в силах забыть.

По воде позолотой может быть, может быть.

Ничего не случилось — просто память больна.

Как волна накатилась и уйдет как волна.

Ничего не случилось, как молитва звучит.

Ничего не случилось, просто память горчит.

Но не вздрогнули плечи и не вырвался вздох.

Даже время не лечит этой боли поток.

У ночного причала, где скалы Равеллин,

Ожиданьем звучало Море, Моцарт и Грин…

У нічного причалу, де скелі Равеллін

Очікуванням звучало Море, Моцарт та Грін.

Нічого не сталося — просто пам'ять хвора.

Як хвиля накотилася і піде як хвиля.

Чи то згадалося щось, то не в силах забути.

З води позолотою може бути, можливо.

Нічого не сталося — просто пам'ять хвора.

Як хвиля накотилася і піде як хвиля.

Нічого не сталося, як молитва звучить.

Нічого не сталося, просто пам'ять гірчить.

Але не здригнулися плечі і не вирвалося зітхання.

Навіть час не лікує цього болю потік.

У нічного причалу, де скелі Равеллін,

Очікуванням звучало Море, Моцарт і Грін…