Жги - Алиса

На стыке всех путей,

На связи всех времен

Открыта суть страстей.

И Имя Имен стали ответит огнем

На все, что мы себе забрали.

Из ничего, из ниоткуда проходит путь в никуда.

На том пути все жаждут чуда и верят воле кнута.

Глазами в пол, шеренги ада, копают вглубь или ширь.

Все, как всегда, тупое стадо пасет слепой поводырь.

Жги…

Уроки лет, заветы века и предсказания эпох.

Не изменили человека, он тот же загнанный л*х.

Все та же спесь, все те же позы, все тех же ниток узлы.

Семь из десяти по жизни к*зы, а остальные — к*злы.

Лишь единиц готовит Небо увидеть в круге воды,

Что даже там, где ждет победа, недалеко до беды.

Жги…

И дольше века длится день, и идол мира безутешен,

Кто променял себя на тень, повержен!

Жги, жги землю ветер!

Есть упоение в бою!

В крови пульсирует победа!

За эту жизнь благодарю Силу Света!

Лишь Небо знает час,

Когда остынет мир.

Мир Небу не указ —

Зачитан до дыр черных,

Последний эфир набатом поднимает твердых.

Какая жизнь, такие песни и ни добавить, ни взять.

Я остаюсь лишь с теми вместе, кто знал, за что умирать.

Жги… Жги…

Жги… Жги…

На стику всіх шляхів,

На зв'язку всіх часів

Відкрито суть пристрастей.

І Ім'я Імен стали відповісти вогнем

На все, що ми собі забрали.

З нічого, з ні звідки проходить шлях у нікуди.

На тому шляху всі прагнуть дива і вірять волі батога.

Очима в підлогу, шеренги пекла, копають углиб або шир.

Все, як завжди, тупе стадо пасе сліпий поводир.

Пали…

Уроки років, заповіти століття і прогнози епох.

Не змінили людину, він той же загнаний лих.

Все та ж пісь, всі ті пози, всі ті ні ниток вузли.

Сім із десяти по житті к*зи, а інші — до зли.

Лише одиниць готує Небо побачити в крузі води,

Що навіть там, де чекає перемога, недалеко до біди.

Пали…

І довше століття триває день, і ідол світу безутішний,

Хто проміняв себе на тінь, повалений!

Пали, пали землю вітер!

Є захват у бою!

У крові пульсує перемога!

За це життя дякую Силу Світла!

Лише Небо знає годину,

Коли охолоне світ.

Світ Небу не указ —

Зачитаний до дір чорних,

Останній ефір набат піднімає твердих.

Яке життя, такі пісні і ні додати, ні взяти.

Я залишаюся лише з тими разом, хто знав, за що вмирати.

Пали… Пали…

Пали… Пали…