Страх - Алиса

Пыльный день, прозрачный вечер,

Бой часов да шаг минут.

Мне твердили — время лечит,

Если жить, как все живут.

Только моя дорога — путь ледяной звезды,

Путает понемногу следы.

Там, где лежат ответы, правда, всегда одна —

Выпить отвагу ветра до дна!

Ну, а там, где дышит голый расчет, лепят без разбора сроки-дела,

Держат под надзором страх и почет, чтоб чего не вышло.

Если власть пришла на время,

То закон, как решето.

Эх, земля моя, Россея,

Все не так, и все не то.

С юга на север тучей тянется желтый дым,

Кто-то решил, что лучше жить с ним.

То ли иное племя, то ли чужой расклад,

И не раскрутишь время назад.

Там, где горе мыкал синий туман, вышли из-под стражи ясные дни,

Рассказали сонным в чем тут обман и пошли свободно!

На глазах у тех, кто думал, что жил, на глазах у тех, кто верил, что прав,

На глазах у тех, кто рвался из жил, чтоб чего не вышло.

Страх!

Страх!

Там, где горе мыкал синий туман, вышли из-под стражи ясные дни,

Рассказали сонным в чем тут обман и пошли свободно!

На глазах у тех, кто думал, что жил, на глазах у тех, кто верил, что прав,

На глазах у тех, кто рвался из жил, чтоб чего не вышло здесь.

Здесь!

Здесь!

Здесь!..

Пильний день, прозорий вечір,

Бій годинника та крок хвилин.

Мені твердили — час лікує,

Якщо жити, як усі живуть.

Тільки моя дорога — шлях крижаної зірки,

Плутає потроху сліди.

Там, де лежать відповіді, щоправда, завжди одна—

Випити відвагу вітру до дна!

Ну, а там, де дихає голий розрахунок, ліплять без розбору терміни-справи,

Тримають під наглядом страх і пошану, щоб чогось не вийшло.

Якщо влада прийшла на час,

То закон, як решето.

Ех, земля моя, Россея,

Все не так, і все не то.

З півдня на північ хмарою тягнеться жовтий дим,

Хтось вирішив, що краще жити з ним.

Чи то інше плем'я, чи чужий розклад,

І не розкрутиш час тому.

Там, де горе микав синій туман, вийшли з-під варти ясні дні,

Розповіли сонним у чому тут обман і пішли вільно!

На очах у тих, хто думав, що жив, на очах у тих, хто вірив, що правий,

На очах у тих, хто рвався з жил, щоб чого не вийшло.

Страх!

Страх!

Там, де горе микав синій туман, вийшли з-під варти ясні дні,

Розповіли сонним у чому тут обман і пішли вільно!

На очах у тих, хто думав, що жив, на очах у тих, хто вірив, що правий,

На очах у тих, хто рвався з жил, щоб чого не вийшло тут.

Тут!

Тут!

Тут!