Солнце на блюдце - Алиса

Сумрак, пелена, ночь да туман - время отмечать пройденный путь.

Сколько бубенцов спрятал в карман, сколько бубенцов принял на грудь.

Расскажи мне на ночь сказку-судьбу, кто меня тянул в скрежет и страх,

Кто меня поднял да бросил во тьму, а кто потом весь путь нес на руках.

Там где свет над огромным небом в мир лучит огонь.

Первый луч вестником победы, искрой лёг в мою ладонь.

Наливное солнце на блюдце превращает тень в дым,

А я и не успел оглянуться, как стал седым.

За моей спиной метели хороводят дни в век.

Все, что я искал еле-еле легло, как снег.

От каких кровей теплится дар, от каких вершин потребность любить,

От каких ветров дышит пожар, быть мне со щитом или не быть?

Покажи мне ночь братьев судьбы, что в боях за блеск остались без глаз.

Дай поводыря читать их следы, я приму, как есть.

Вот и весь сказ.

Там где свет над огромным небом в мир лучит огонь.

Первый луч вестником победы, искрой лёг в мою ладонь.

Наливное солнце на блюдце превращает тень в дым,

А я и не успел оглянуться, как стал седым.

За моей спиной метели хороводят дни в век.

Все, что я искал еле-еле легло, как снег.

Сутінки, завіса, ніч і туман - час відзначати пройдений шлях.

Скільки бубонців сховав у кишеню, скільки бубонців прийняв на груди.

Розкажи мені на ніч казку-долю, хто мене тягнув у скрегіт і страх,

Хто мене підняв та кинув у пітьму, а хто потім весь шлях ніс на руках.

Там де світло над величезним небом у світ сяє вогонь.

Перший промінь вісником перемоги, іскрою ліг у мою долоню.

Наливне сонце на блюдце перетворює тінь на дим,

А я й не встиг озирнутися, як став сивим.

За моєю спиною хуртовини хороводять дні в століття.

Все, що я шукав ледве-ледь, як сніг.

Від яких кровей теплиться дар, від яких вершин потреба любити,

Від яких вітрів дихає пожежа, бути мені зі щитом чи не бути?

Покажи мені ніч братів долі, що у боях за блиск залишилися без очей.

Дай поводиря читати їхні сліди, я прийму, як є.

Ось і вся оповідь.

Там де світло над величезним небом у світ сяє вогонь.

Перший промінь вісником перемоги, іскрою ліг у мою долоню.

Наливне сонце на блюдце перетворює тінь на дим,

А я й не встиг озирнутися, як став сивим.

За моєю спиною хуртовини хороводять дні в століття.

Все, що я шукав ледве-ледь, як сніг.