Смерть - Алиса

Кто в семи соснах перепутал пороги,

Кто ловил лучи в струях мутной воды,

Кто искал следы ветра во чистом поле,

А кто тянул к себе притяжение звезды.

Испокон веков земля,

Усмиряла миг,

Укрывала тишиной

Крик.

Каждому свои пути,

Каждому свой час.

Смерть ровняет по себе

Нас.

Разные шаги, выбор места не важен,

Крест не по себе, без узды удила,

Кузова без душ, или души без башен,

Вот такой расклад, такие дела.

Хто в семи соснах переплутав пороги,

Хто ловив промені в струменях каламутної води,

Хто шукав сліди вітру в чистому полі,

А хто тягнув себе тяжіння зірки.

Споконвіку земля,

Утихомирювала мить,

Вкривала тишею

Крик.

Кожному свої шляхи,

Кожному свій час.

Смерть рівняє собою

Нас.

Різні кроки, вибір місця не важливий,

Хрест не по собі, без вуздечки вудила,

Кузова без душ, або душі без веж,

Отакий розклад, такі справи.