Шабаш - Алиса

Со всей земли,

Из гнезд насиженных,

От Колымы

До моря Чёрного

Слетались птицы на болота

В место гиблое.

На кой туда вело —

Бог, леший ведает.

Но исстари

Тянулись косяки

К гранитным рекам,

В небо-олово.

В трясину-хлябь

На крыльях солнце несли,

На чёрный день

Лучей не прятали,

А жили жадно,

Так, словно к рассвету расстрел.

Транжирили

Руду непопадя,

Любви ведро

Делили с прорвою,

Роднились с пиявками,

Да гнезда вили в петлях виселиц.

Ветрам

Вверяли голову,

Огню —

Кресты нательные.

Легко ли быть послушником

В приходе ряженых?

Христос с тобой,

Великий каверзник!

Стакан с тобой,

Великий трезвенник!

Любовь с тобой,

Великий пакостник!

Любовь с тобой!

Тянулись косяки

Да жрали легкие.

От стен сырых

Воняло жареным,

Да белые снега сверкали кровью

Солнцеприношения.

Да ныли, скалились

Собаки-нелюди,

Да чавкала

Зима-блокадница.

Так погреба сырые

На свет-волю

Отпускали весну!

Шабаш!

Солнце с рассвета в седле,

Кони храпят, да жрут удила.

Пламя таится в угле,

Небу — костры, ветру — зола.

Песни под стон топора.

Пляшет в огне чертополох.

Жги да гуляй до утра,

Сей по земле переполох!

Рысью по трупам живых,

Сбитых подков не терпит металл.

Пни, буреломы да рвы,

Да пьяной орды хищный оскал.

Памятью гибель красна,

Пей мою кровь, пей не прекословь,

Мир тебе воля-весна!

Мир да любовь!

Мир да любовь!

Мир да любовь!

З усієї землі,

З гнізд насиджених,

Від Колими

До моря Чорного

Зліталися птахи на болото

Замість загибле.

На якій туди вело—

Бог, дідько знає.

Але зстари

Тяглися косяки

До гранітних річок,

У небо-олово.

У трясовину-хляб

На крилах сонце несли,

На чорний день

Променів не ховали,

А жили жадібно,

Так, ніби до світанку розстріл.

Транжирили

Руду непотрапляючи,

Кохання відро

Ділили з прорвою,

Ріднилися з п'явками,

Так гнізда вили в петлях шибениць.

Вітрам

Довіряли голову,

Вогню —

Хрести натільні.

Легко бути послушником

У приході ряжених?

Христос із тобою,

Великий каверзник!

Склянка з тобою,

Великий непитущий!

Кохання з тобою,

Великий капосник!

Кохання з тобою!

Тяглися косяки

Так, жерли легені.

Від стін сирих

Смерділо смаженим,

Так, білі сніги виблискували кров'ю

Сонцеприношення.

Так нили, скелялися

Собаки-нелюди,

Так чавкала

Зима-блокадниця.

Так льохи сирі

На світло-волю

Відпускали весну!

Шабаш!

Сонце з світанку в сідлі,

Коні хропуть, та жеруть вудила.

Полум'я таїться в вуглі,

Небу - вогнища, вітру - зла.

Пісні під стогін сокири.

Скаче у вогні будяко.

Пали та гуляй до ранку,

Цей по землі переполох!

Рисью по трупам живих,

Збитих підків не терпить метал.

Пні, буреломи та рви,

Так п'яної орди хижий оскал.

Пам'яттю загибель червона,

Пий мою кров, пий не запереч,

Мир тобі воля-весна!

Світ та любов!

Світ та любов!

Світ та любов!