Пересуды - Алиса

Красный вечер ткал узоры, брал доверчивых врасплох,

Там, где липовые горы, синий вереск, белый мох,

На сосновые иголки нанизал закатов тень,

Днями множил кривотолки в пересудах деревень.

Припев:

У-у-у, будто где-то за два поля,

У-у-у, по тюрьме тоскует воля.

То ли, скучно без узды,

То ль постыли ночи напролет.

Стынет плаха холодом звезды.

Где нет боли — надежда не живет.

Как в угаре от охоты пальцы гнул лихой народ.

От «Родительской субботы» кто кого переживет?

Кто кому надует в уши, чья заточка круче всех?

Кровью вымарали души в потасовках за успех.

Припев:

У-у-у, там, где за тремя горами,

У-у-у, дымом называли пламя.

Солнце — черною дырой.

Темной ночью спутаны пути,

Волчья стая да осиный рой.

Без надежды — веры не найти.

А за острыми зубцами тихорится рулевой.

За палаты с изразцами отвечает головой.

Было время он треножил диких ветров злую рать,

Нынче хочет, да не может репутацией хромать.

Припев:

У-у-у, там, где за четыре моря,

У-у-у, нет ни радости, ни горя.

Только тишина да гладь,

Все, как надо, хоть брось, хоть разорви,

Между строчек правду проверять.

Где нет веры — места нет любви.

Красный вечер ткал узоры, брал доверчивых врасплох,

Там, где липовые горы, синий вереск, белый мох,

На сосновые иголки нанизал закатов тень,

Днями множил кривотолки в пересудах деревень.

Червоний вечір ткав візерунки, брав довірливих зненацька,

Там, де липові гори, синій верес, білий мох,

На соснові голки нанизав захід сонця тінь,

Днями множив пересуди в пересудах сіл.

Приспів:

У-у-у, ніби десь за два поля,

У-у-у, по тюрмі сумує воля.

То, нудно без вуздечки,

То ль постили ночі безперервно.

Стигне плаха холодом зірки.

Де немає болю - надія не живе.

Як у вугарі від полювання пальці гнув лихий народ.

Від «Батьківської суботи» хто кого переживе?

Хто кому надує у вуха, чия заточка крутіша за всіх?

Кров'ю виснажували душі в бійках за успіх.

Приспів:

У-у-у, там, де за трьома горами,

У-у-у, димом називали полум'я.

Сонце - чорною дірою.

Темної ночі сплутані шляхи,

Вовча зграя та осінній рій.

Без надії - віри не знайти.

А за гострими зубцями тихориться кермовий.

За палати з зразками відповідає головою.

Був час він треножив диких вітрів злу рать,

Нині хоче, та не може репутацією шкутильгати.

Приспів:

У-у-у, там, де за чотири моря,

У-у-у, немає ні радості, ні горя.

Тільки тиша та гладь,

Все, як треба, хоч кинь, хоч розірви,

Між рядків правду перевіряти.

Де немає віри — місця немає кохання.

Червоний вечір ткав візерунки, брав довірливих зненацька,

Там, де липові гори, синій верес, білий мох,

На соснові голки нанизав захід сонця тінь,

Днями множив пересуди в пересудах сіл.