Лодка - Алиса

Пели дождь и ручей всю ночь

Заунывную песнь свою.

А под утро ветер подул

И, наверное, вспугнул луну.

Как печален-пeчален мир

Словно осень — моя тоска,

Мне бы чистой воды испить

Из прозрачного родника…

Я в пути и нет у меня

Никаких тревог и забот,

Одинокая лодка моя,

Рассекая волну, плывет.

Я вокруг стены обошел,

Это путь в три десятка ли,

И увидел везде-везде

Краски яркие отцвели.

Только заросли тростника

Разлились, как море, кругом,

Я плыву на лодке, а она

Малым кажется лепестком…

Я в пути и нет у меня

Никаких тревог и забот,

Одинокая лодка моя,

Рассекая волну, плывет.

В тростнике густом рыбака

Еле-еле шляпа видна,

Да заметна из-под нее

Белых-белых волос копна.

Я хочу поближе подплыть,

Поздороваться с ним — да как?

Только чаек зря напугал —

Седовласый исчез рыбак.

Я в пути и нет у меня

Никаких тревог и забот,

Одинокая лодка моя,

Рассекая волну, плывет.

Ветер жизнь в природу вдохнул

И во все, что в природе есть,

И во все, что дано любить, —

А всего нам, увы, не счесть!

Я ушел, а ветер с ладьей

Продолжали спор вдалеке,

Отражение облаков

Растворилось в бурной реке.

Я в пути и нет у меня

Никаких тревог и забот,

Одинокая лодка моя,

Рассекая волну, плывет.

Співали дощ і струмок всю ніч

Тужливу пісню свою.

А під ранок вітер подув

І, мабуть, налякав місяць.

Як сумний-сумний світ

Немов осінь - моя туга,

Мені би чистої води випити

З прозорого джерела…

Я в шляху і немає у мене

Жодних тривог і турбот,

Одинокий човен мій,

Розтинаючи хвилю, пливе.

Я навколо стіни обійшов,

Це шлях у три десятки лі,

І побачив скрізь-скрізь

Яскраві фарби відцвіли.

Тільки зарості очерету

Розлилися, як море, кругом,

Я пливу на човні, а вона

Малим здається пелюсткою.

Я в шляху і немає у мене

Жодних тривог і турбот,

Одинокий човен мій,

Розтинаючи хвилю, пливе.

У тростнику густому рибалки

Ледве капелюх видно,

Так, помітна з-під неї

Біле-біле волосся копи.

Я хочу ближче підпливти,

Привітатися з ним — так як?

Тільки чайок даремно налякав—

Сивовласий зник рибалка.

Я в шляху і немає у мене

Жодних тривог і турбот,

Одинокий човен мій,

Розтинаючи хвилю, пливе.

Вітер життя в природу вдихнув

І все, що в природі є,

І все , що дано любити, —

А всього нам, на жаль, не злічити!

Я пішов, а вітер з човном

Продовжували суперечку вдалині,

Відображення хмар

Розчинилося в бурхливій річці.

Я в шляху і немає у мене

Жодних тривог і турбот,

Одинокий човен мій,

Розтинаючи хвилю, пливе.