Крик - Алиса

На дороге в никуда лихо, горе да беда контролируют пути:

Кому правый передел, кому левый новодел, кому стенка впереди.

От рожденья до нуля жизнь не стоит и рубля, приговор всегда один.

Здесь особенный фасон, к драке думать — не резон, время выйдет, поглядим.

Если пришлый забредет, мигом примем в оборот, эх, лихая сторона!

Сколько струн не береди, сколько в душу не гляди, не увидишь ни хр*на.

Припев:

А рядом с ответом ветер треплет звон,

Теряя в полете тон.

Разорвана в клочья простыня зари,

Как связь, что ночами жгли.

Тут у скорби пир горой, песня, пляска, мордобой — все потеха голытьбе.

То ли слезы, то ли смех, в перваче настоян грех на крапиве-лебеде.

Тут от правды до молвы бродят пьяные волхвы, прорицая чорти что —

Кому посох да суму, кому горе по уму, кому сердце в решето,

А в любви свои края, от огня до алтаря, как от солнца до небес.

Хоть воюй, хоть голоси, мертвым душам на Руси все равно поставят крест.

Припев:

А рядом с ответом ветер треплет звон,

Теряя в полете тон.

Разорвана в клочья простыня зари,

Как связь, что ночами жгли.

И станут судачить, будто был пожар,

Не зная, как душит дар.

Один на полмира, сгоряча возник,

В любовь, переплавив крик.

На дорозі в нікуди лихо, горе та біда контролюють шляхи:

Кому правий переділ, кому лівий новороб, кому стінка попереду.

Від народження до нуля життя не коштує і рубля, вирок завжди один.

Тут особливий фасон, до бійки думати — нерезон, час вийде, подивимося.

Якщо прийшлий забреде, миттю приймемо в оборот, ех, лихий бік!

Скільки струн не береди, скільки в душу не дивись, не побачиш хр*на.

Приспів:

А поряд з відповіддю вітер тріпає дзвін,

Втрачаючи в польоті тон.

Розірване в клапті простирадло зорі,

Як зв'язок, що ночами палили.

Тут у скорботи бенкет горою, пісня, танець, мордобій — все потіха голоті.

Чи то сльози, чи сміх, у першому настояний гріх на кропиві-лободі.

Тут від правди до мови бродять п'яні волхви, пророкуючи чортів що —

Кому посох та суму, кому горе за розумом, кому серце в решето,

А в любові свої краї, від вогню до вівтаря, як від сонця до небес.

Хоч воюй, хоч голоси, мертвим душам на Русі все одно поставлять хрест.

Приспів:

А поряд з відповіддю вітер тріпає дзвін,

Втрачаючи в польоті тон.

Розірване в клапті простирадло зорі,

Як зв'язок, що ночами палили.

І стануть судачити, ніби була пожежа,

Незна, як душить дар.

Один на півсвіту, згоряння виник,

Любов, переплавивши крик.