Качели - Алиса

До зари остаётся только вдох.

Облака первый луч настиг врасплох.

Всё как всегда, опять игра в закон.

Качели вверх, качели вниз — закон.

Вот и я зацепился за края.

Не держусь, трачу, не даря.

Между грязью и красотой,

Между чудом и тьмой,

Возвращаюсь своей тропой

Домой.

Мир банален и глуп.

Чтобы внять дураку,

Я пытался не раз,

Доказать что смогу

Докричаться до тех,

Кто поставил на кон

Всё и вышел не в масть.

Между словом «прости» и уменьем прощать.

Лёд космических зим

Не добавить, не взять.

Так готовят финал, чтобы встать на поклон

Похоть, зависть и власть.

День потух,

Вечер вышел чуть длинней.

На воде пляшут блики фонарей.

Из темноты струится дым, туман.

Качели вверх, качели вниз — обман.

Только милость способна ждать.

Как ждёт удара копьё.

Дай мне зоркость определять.

Твоё.

(Твоё…Твоё…Твоё…)

Твоё.

До зорі залишається лише вдих.

Хмари перший промінь наздогнав зненацька.

Все, як завжди, знову гра в закон.

Гойдалки вгору, гойдалки вниз - закон.

От і я зачепився за краї.

Не тримаюся, витрачаю, не даруючи.

Між брудом та красою,

Між дивом та пітьмою,

Повертаюся своєю стежкою

Додому.

Світ банальний і дурний.

Щоб почути дурню,

Я намагався не раз,

Довести, що зможу

Докричатися до тих,

Хто поставив на кін

Все і вийшов не в масть.

Між словом «вибач» та вмінням прощати.

Лід космічних зим

Чи не додати, не взяти.

Так готують фінал, щоб стати на уклін

Хіть, заздрість і влада.

День погас,

Вечір вийшов трохи довшим.

На воді танцюють відблиски ліхтарів.

З темряви струменить дим, туман.

Гойдали вгору, гойдалки вниз – обман.

Тільки милість здатна чекати.

Як чекає удару спис.

Дай мені пильність визначати.

Твоє.

(Твоє…Твоє…Твоє…)

Твоє.