Дурак - Алиса

Как-то раз по весне ранней поманила пожар-птица

На дороги земли дурня — к солнцу тропы искать.

Над землёй городов крыши, а над крышами дым-сажа,

А над сажей — небес выше — солнца белая рать.

Сколько горя в нужде дурень мыкал, износил сапогов сотни,

А рубах изодрал столько, сколько трав истоптал.

По лесам собирал сказки да учился у птиц песням,

Веселил городов толпы, но ближе к солнцу не стал.

Ох, тропинки-лесенки прямо по земле в небеса,

Как найти, увидеть, да не проглядеть, не потерять.

А у неба радости — только солнцу глянешь утром в глаза,

Отвернёшь, укроешься, да слезою вспыхнешь опять, опять.

Припев:

Вот так!

В сказку словом льёмся.

Вот так!

Смеёмся!

Ходит дурак по земле босиком, берегами рек да опушкой леса.

Веселит дурак почтенный народ всё да по площадям городов.

И ты, как он, проходишь по земле, ему, как всем, тебе, как всем,

от рода по судьбе.

Иди своей дорогой, ищи свою тропу, найдет дурак, найдёшь и ты, Бог даст,

и я найду.

Припев:

Вот так!

В сказку словом льёмся.

Вот так!

Смеёмся!

Это только присказка, а сказка бежит речкой да дела не идут скоро.

Ближе к солнцу не стал дурень, но стал теплее сердцам.

Где бы он ни сложил песню, где бы ни проросло слово,

Стелет в небо из звёзд тропы по горячим следам.

Над землёй городов крыши, а над крышами дым-сажа,

А над сажей — небес выше — солнца белая рать.

Вот что столось весной ранней заманила пожар-птица

На дороги земли дурня — к солнцу тропы искать.

Якось по весні ранньої поманила пожежа-птиця

На дорозі землі дурня — до сонця стежки шукати.

Над землею міст даху, а над дахами дим-сажа,

А над сажею — небес вище — сонця біла рать.

Скільки горя в потрібно дурень мукав, зносив чобіт сотні,

А рубах подер стільки, скільки трав потоптав.

По лісах збирав казки та вчився у птахів пісням,

Веселив міст натовпу, але ближче до сонця не став.

Ох, стежки-драбинки прямо по землі в небеса,

Як знайти, побачити, та не проглянути, не втратити.

А у неба радості — тільки сонцю глянеш вранці в очі,

Відвернеш, сховаєшся, та сльозою спалахнеш знову, знову.

Приспів:

Ось так!

У казку словом ллємося.

Ось так!

Сміємося!

Ходить дурень по землі босоніж, берегами річок і опушкою лісу.

Звеселяє дурень поважний народ все і по площах міст.

І ти, як він, проходиш по землі, йому, як усім, тобі, як усім,

відроду по долі.

Іди своєю дорогою, шукай свою стежку, знайде дурень, знайдеш іти, Бог дасть,

і я найду.

Приспів:

Ось так!

У казку словом ллємося.

Ось так!

Сміємося!

Це тільки приказка, а казка біжить річкою і справи не йдуть скоро.

Ближче до сонця не став дурень, але став теплішим за серця.

Де б він не склав пісню, де б не проросло слово,

Стелет у небо з зірок стежки по гарячих слідах.

Над землею міст даху, а над дахами дим-сажа,

А над сажею — небес вище — сонця біла рать.

Ось що сталося навесні ранньою заманила пожежа-птиця

На дорозі землі дурня — до сонця стежки шукати.