Чую гибель - Алиса

Кто-то бьётся в поле,

Кто-то — в грязь лицом.

Случай правит пулей,

Ворон — мертвецом.

Место лютой сечи

Поросло травой.

Больно жгучи речи,

Бой не за горой.

Кости на погосте,

Луч на алтаре,

Страх пылает злостью,

Как звёзды на заре.

Распрямлюсь пружиной,

Подниму народ,

Вольная дружина

Собралась в поход.

Кто смел снять с нас чувство вины?

Кто примет огонь на себя?

Кто слышит поступь грядущей войны?

Что оставим мы после себя?

Братские могилы

Переполнены.

Смерть серпом косила

Буйны головы.

Рваную рубаху

Пулями латай.

Топоры да плаха

По дороге в рай.

Чую гибель!

Больно вольно дышится!

Чую гибель!

Весело живём.

Чую гибель!

Кровушкой распишемся!

Чую гибель!

Хорошо поём!

Лесной стороною

Под ясной звездою

Тропою оленя

Гуляет Емеля.

И все ему рады —

Звери, птицы и гады,

Деревья и травы,

Поля и дубравы.

Покуда есть силы,

Покуда есть духу,

Не порваны жилы,

Не вспорото брюхо.

Покуда есть мочи,

Покуда есть семя,

Орет и хохочет,

Гуляет Емеля.

И славит свободу

Сквозь дыбы изгибы

На радость народу,

Себе на погибель.

Хтось б'ється в поле,

Хтось - в бруд обличчям.

Випадок править кулею,

Ворон - мерцем.

Місце лютої січі

Поросло травою.

Боляче пекучи мови,

Бій не за горою.

Кістки на цвинтарі,

Промінь на вівтарі,

Страх палає злістю,

Як зірки на зорі.

Розпрямлюся пружиною,

Підніму народ,

Вільна дружина

Зібралася в похід.

Хто наважився зняти з нас почуття провини?

Хто прийме вогонь на себе?

Хто чує ходу майбутньої війни?

Що залишимо ми після себе?

Братські могили

Переповнені.

Смерть серпом косила

Буйні голови.

Рвану сорочку

Кулями латай.

Сокири та плаху

Дорогою в рай.

Чую загибель!

Боляче вільно дихається!

Чую загибель!

Весело живемо.

Чую загибель!

Кришку розпишемося!

Чую загибель!

Добре співаємо!

Лісовою стороною

Під ясною зіркою

Стежкою оленя

Гуляє Ємеля.

І все йому раді —

Звірі, птахи та гади,

Дерева та трави,

Поля та дубрави.

Поки є сили,

Поки є духу,

Не¦порвані жили,

Не вспорото черево.

Поки є сечі,

Поки є насіння,

Кричить і регоче,

Гуляє Ємеля.

І славить свободу

Крізь диби вигини

На радість народу,

Собі на загибель.