Женщина ушла - Александр Новиков

За женщиной тянулся шлейф,

Синявый дым табачный

До первого угла,

Сорвалось с губ моих о ней

Два слова неудачных,

И женщина ушла.

Висел вопрос в её прищуре узком,

Продать она себя хотела и могла,

На языке любом, но я сказал на русском,

И женщина ушла.

А я пошёл, мурлыча в тон,

По городу, где Альпы,

Над крышами горбом,

Где танцовщицы за стеклом

То белы, то асфальтны,

То просто в голубом.

И в кабаке в дыму в проходе узком

Мне пела у стола взахлеб и догола,

И даже позвала, но я сказал на русском,

И женщина ушла.

И был я нем, и был я зол,

И ухарем бездомным

Из потного стекла,

Чужое пойло, как рассол,

Хлебал в дыму бездонном

И выстыл, как зола.

И в руки мне ломилась грудью блузка,

Кривлялась и врала, метала и рвала,

И на углу ждала, но я сказал на русском,

И женщина ушла.

За жінкою тягнувся шлейф,

Синій дим тютюновий

До першого кута,

Зірвалося з губ моїх про неї

Два слова невдалих,

І жінка пішла.

Висіло питання в її прищурі вузькому,

Продати вона себе хотіла і могла,

На мові будь-якою, але я сказав на російській,

І жінка пішла.

А я пішов, муркаючи в тон,

По місту, де Альпи,

Над дахами горбом,

Де танцівниці за склом

Чи то білі, то асфальтні,

То просто в блакитному.

І в кабаку в диму в проході вузькому

Мені співала біля стола захлинаючись і догала,

І навіть покликала, але я сказав російською,

І жінка пішла.

І був я нем, і був я зол,

І ухарем бездомним

З потного скла,

Чуже пійло, як розсіл,

Хлібав у диму бездонному

І вистиг, як зола.

І в руки мені ломилася грудьми блузка,

Кривлялася і ворала, металу і рвала,

І на куті чекала, але я сказав російською,

І жінка пішла.