Растанься с ней - Александр Новиков

Вот вошла она, и стихло все крикливое,

И зажегся словно в темени маяк.

Погрустневшая и чья-нибудь любимая,

Как когда-то много лет назад – моя.

Было жарко.

А в душе хрустел мороз еще –

Коль друг другу мы не первые уже.

И влепила мне губами с нежным прозвищем –

Клювом ласточки – занозу на душе.

Улыбнулась, и окончилась история.

Покружилась и ушла как тень из дня.

И остался с целым миром в прежней ссоре я,

Что когда-то перекрикивал меня.

– Расстанься с ней!.. – весь мир кричал-вопил.

Но я ее любил.

– Она грешна, ей места нет в раю!..

Но я ее люблю.

– Умерить пыл ее не хватит сил!..

Но я ее любил.

– А локоны совьют тебе петлю!..

Но я ее люблю.

Ось увійшла вона, і стихло все крикливе,

І спалахнув немов у темряві маяк.

Смутніша і чия-небудь кохана,

Як колись багато років тому моя.

Було жарко.

А в душі хрумтів мороз ще -

Якщо один одному ми не перші вже.

І вліпила мені губами з ніжною прізвиськом -

Дзьобою ластівки – скалку на душі.

Усміхнулася, і закінчилася історія.

Покружляла і пішла як тінь із дня.

І залишився з цілим світом у колишній сварці я,

Що колись перекрикував мене.

– Розлучись з нею!.. – весь світ кричав-волав.

Але я її любив.

- Вона грішна, їй місця немає в раю!

Але я її кохаю.

- Вгамувати запал її не вистачить сил!..

Але я її любив.

– А локони звеють тобі петлю!

Але я її кохаю.