В захолустном ресторане - Александр Новиков

В захолустном ресторане,

Где с пятеркой на ура

Громыхают стопарями,

Кто не допили с утра.

Здесь полёт армейской мысли,

Над столами воспарив,

Дым, который коромыслом,

Да навязчивый мотив.

Я сажусь за столик дальний,

Никому я не знаком,

Мой сосед такой скандальный

И напитый коньяком.

Здесь никто его не может,

Говорливого, унять,

Я ему заеду в рожу,

Если станет приставать.

Лихо пьёт и лихо скачет

Весь присутствующий сброд,

На последние без сдачи,

Здесь не мелочный народ.

Винно-водочно-коньячный

Здесь кружит водоворот,

Мой сосед с какой-то клячей

Речи сальные ведёт.

Он, конечно, будет битым,

Здесь на баб особый спрос,

На него глядит сердито

Лейтенант-молокосос.

И в соседа, словно сдуру,

Полетела из угла,

Нет, не тень стрелы Амура,

Ножка дюжего стола.

Я, конечно, озабочен,

Удручён и поражён,

Он, наверно, сильный очень,

Если лезет на рожон.

И под крик магнитофона

Из буфетного угла,

Ах, я лихого солдафона

Извлекаю за рога.

Он, конечно, дело чести,

Защищал, как мог, мундир,

Но в итоге в тёплом месте

Приютил его сортир.

Я плачу за всё без сдачи,

Не доев и не допив,

В спину взгляд соседской клячи,

Как навязчивый мотив.

У глухому ресторані,

Де з п'ятіркою на ура

Громкають стопарями,

Хто не допив з ранку.

Тут політ армійської думки,

Над столами здійнявся,

Дим, який коромислом,

Так нав'язливий мотив.

Я сідаю за столик далекий,

Нікому я не знаю,

Мій сусід такий скандальний

І напий коньяком.

Тут ніхто його не може,

Говорливого, вгамувати,

Я заїду в морду,

Якщо стане чіплятися.

Лихо п'є і лихо скаче

Весь присутній набрід,

На останні без здачі,

Тут не дріб'язковий народ.

Винно-горілчано-коньячний

Тут кружляє вир,

Мій сусід із якоюсь шкапою

Мовлення сальні веде.

Він, звичайно, буде битим,

Тут на баб особливий попит,

На нього дивиться сердито

Лейтенант-молокосос.

І в сусіда, немов здуру,

Полетіла з кута,

Ні, не тінь стріли Амура,

Ніжка столу.

Я, звичайно, стурбований,

Пригнічений і вражений,

Він, напевно, дуже сильний,

Якщо лізе на рожон.

І під крик магнітофона

З буфетного кута,

Ах, я лихого солдафона

Витягую за роги.

Він, звичайно, справа честі,

Захищав, як міг, мундир,

Але в підсумку в теплому місці

Притулив його сортир.

Я плачу за все без здачі,

Не доїв і не допив,

В спину погляд сусідської шкапи,

Як нав'язливий мотив.