Одна-единственная ночь - Александр Новиков

Пароход в закате белый-белый

Резал тишину гудком,

А у борта в синий плёс глядела

Девушка с цветком.

В трех шагах стоял я и украдкой,

Хоть одним глазком взглянуть,

Как ей ветер гладит-треплет прядки

И ласкает грудь.

И цветок в крутом каком-то галсе

Ветер вырвал, и ко дну,

Я, конечно, в смех и врал, и клялся,

Что за ним нырну.

Был цветок собой красивых краше

И к наряду был весьма,

А она сказала — был не ваш он,

Я бросила сама.

Ни пепел-мел, ни копоть-сажа,

Ни тихих омутов вода

Уже, конечно, не расскажут,

Что было с ней и мной тогда.

Ни губы в кровь, ни мысли в клочья,

Ни запалить, ни истолочь,

Что между нами было ночью

В одну-единственную ночь.

В омуте бездонном и бездумном

Тот, что тишиной кричит,

Мне она плясала, вторя струнам,

Пламенем свечи.

И вязали шею руки-змеи,

И как молот било в грудь

Маленькое сердце милой феи

Пробивая путь.

Ни пепел-мел, ни копоть-сажа,

Ни тихих омутов вода

Уже, конечно, не расскажут,

Что было с ней и мной тогда.

Ни губы в кровь, ни мысли в клочья,

Ни запалить, ни истолочь,

Что между нами было ночью

В одну-единственную ночь.

Ни пепел-мел, ни копоть-сажа,

Ни тихих омутов вода

Уже, конечно, не расскажут,

Что было с ней и мной тогда.

Ни губы в кровь, ни мысли в клочья,

Ни запалить, ни истолочь,

Что между нами было ночью

В одну-единственную ночь.

В одну-единственную ночь.

Пароплав у заході білий-білий

Різав тишу гудком,

А у борта в синій пліс дивилася

Дівчина з квіткою.

У трьох кроках стояв я і крадькома,

Хоч одним оком глянути,

Як їй вітер гладить-треплет прядки

І пестить груди.

І квітка в крутому якомусь галсі

Вітер вирвав, і ко дну,

Я, звичайно, в сміх і брехав, і клявся,

Що за ним пірну.

Була квітка собою гарних краше

І до поряд був дуже,

А вона сказала — був не ваш він,

Я кинула сама.

Ні попел-крейда, ні кіпоть-сажа,

Ні тихих вир вода

Вже, звичайно, не розкажуть,

Що було з ним і мною тоді.

Ні губи в кров, ні думки в шматки,

Ні запалити, ні столоч,

Що між нами було вночі

В одну-єдину ніч.

В'ому бездонному і бездумному

Той, що тишею кричить,

Мені вона танцювала, вторячи струнам,

Полум'ям свічки.

І в'язали шию руки-змії,

І як молот било в груди

Маленьке серце милою феї

Пробиваючи шлях.

Ні попел-крейда, ні кіпоть-сажа,

Ні тихих вир вода

Вже, звичайно, не розкажуть,

Що було з ним і мною тоді.

Ні губи в кров, ні думки в шматки,

Ні запалити, ні столоч,

Що між нами було вночі

В одну-єдину ніч.

Ні попел-крейда, ні кіпоть-сажа,

Ні тихих вир вода

Вже, звичайно, не розкажуть,

Що було з ним і мною тоді.

Ні губи в кров, ні думки в шматки,

Ні запалити, ні столоч,

Що між нами було вночі

В одну-єдину ніч.

В одну-єдину ніч.