Все движемся - Александр Новиков

Все движемся — устроен мир на том.

Настал черед, и я с Восточной съехал.

В дорогу песен хулиганских том

Собрал мне двор с эпиграфом: «К успеху».

Держал меня в горсти

Всесильный Дух Дворовый.

Уехал.

Двор, прости.

Нить жизни — шнур суровый.

Что на ветер в трубу,

Где поцелуй твой, девочка,

Еще печет губу.

Где нож — не для побоища,

Где пуля спит, не воюща,

Где старый друг живой еще

С отметиной на лбу.

Все движемся.

Уже до третьей тыщи — шаг.

За столько лет — впервые.

И как велела певчая душа,

И верю, не придут

И не отнимут строчки.

И в ночь не уведут

К тюремной одиночке.

Христос и тот за заповедь

Прощать до стольких раз,

Готов и нынче залпом пить

За милосердных нас.

За то, что жили — маялись,

Кручинились и славились,

За то, чтобы покаялись,

Не завтра, а сейчас.

Все движемся.

До святости икон

Дойти б умом.

А не как есть — ногами.

Чтоб бег начав со стремени верхом,

Не кончить тараканьими бегами.

Из всех на свете стрел

По мне — Амура стрелы.

Ах, как бы я хотел

Лишь ими пичкать тело.

И бунтовать, и струны рвать

За все, что в сердце грел.

И все святое согревать

Во имя этих стрел.

И чтоб в глазах той девочки

Так и остаться неучем.

А остальное — мелочи.

Так, видно, Бог хотел.

И чтоб в глазах той девочки

Так и остаться неучем.

А остальное — мелочи.

Так, видно, Бог хотел.

Все рухаємося - влаштований світ на тому.

Настала черга, і я зі східною з'їхав.

У дорогу пісень хуліганських том

Зібрав мені двір із епіграфом: «До успіху».

Тримав мене в жмені

Всесильний Дух Дворовий.

Виїхав.

Двір, вибач.

Нитка життя - шнур суворий.

Що на вітер у трубу,

Де поцілунок твій, дівчинко,

Ще пече губу.

Де ніж—не для побоїща,

Де куля спить, не воюча,

Де старий друг живий ще

З відміткою на лобі.

Усі рухаємось.

Вже до третьої тисячі крок.

За стільки років—вперше.

І як веліла співча душа,

І вірю, не прийдуть

І не заберуть рядки.

І в ніч не заведуть

До тюремного одинаку.

Христос і той за заповідь

Прощати до стільки разів,

Готовий і нині залпом пити

За милосердних нас.

За те, що жили— маялися,

Кручилися і славилися,

За те, щоб покаялися,

Не завтра, а зараз.

Усі рухаємось.

До святості ікон

Дійти б розумом.

А не як є — ногами.

Щоб біг почавши зі стремена верхи,

Не закінчити таргановими бігами.

З всіх на світлі стріл

По мене — Амура стріли.

Ах, як би я хотів

Лише ними напихати тіло.

І бунтувати, і струни рвати

За все, що в серці грив.

І все святе зігрівати

В ім'я цих стріл.

І щоб у очах тієї дівчинки

Так і залишитися невчим.

А решта — дрібниці.

Так, мабуть, Бог хотів.

І щоб у очах тієї дівчинки

Так і залишитися невчим.

А решта — дрібниці.

Так, мабуть, Бог хотів.