Воробьи - Александр Новиков

Проститутки на Тверской, как воробьи,

Жмутся с холода к шныряющим авто.

Подобрал бы кто, уж тут не до любви —

Под дождем стоять, распахивать пальто.

Поиграл бы кто хоть в теплые слова

(Ну, какие, к черту, «бабочки» в мороз!).

Где же ездишь ты, богатая братва —

Глазки синие, как медный купорос?

Где бы выловить, чтоб — денег три мешка?

Поделили, всем хватило бы расцвесть.

А что возьмешь с приезжего лошка —

На помаду да на пару раз поесть.

И столичная презлая суета

Не поверит ни слезам и ни словцу.

Время — за полночь.

Ну, где ж вы, блатата?

Привезли бы, что-ль, богатую овцу.

Синим пламенем гори она, дыми,

Папиросочка кайфовая в горсти.

На Тверскую со студенческой скамьи —

Мать узнает, зарыдает, не простит.

И красива, и собой не лимита,

И с артистами могла бы покутить…

Может, просто улица не та?

На Лубянскую пора переходить.

Что за осень — на асфальте ни листка,

От неона ночи светлые, как дни.

Вот и розочки голландские с лотка

Тоже маются — приезжие они.

Тоже ввалятся сегодня в чей-то дом.

(Ну какие, к черту, жрицы от любви!)

Принцы… Ротшильды… Но это все потом.

А сегодня — на Тверской.

Как воробьи.

Тоже ввалятся сегодня в чей-то дом.

(Ну какие, к черту, жрицы от любви!)

Принцы… Ротшильды… Но это все потом.

А сегодня — на Тверской.

Как воробьи.

Повії на Тверській, як горобці,

Тиснуться з холоду до шнижуючим авто.

Підібрав би хто, вже тут не до любові —

Під дощем стояти, розорювати пальта.

Пограв би хто хоч у теплі слова

(Ну, які, до чорта, «метелики» в мороз!).

Де ж їздиш ти, багата братва

Очі сині, як мідний купорос?

Де виловити, щоб грошей три мішки?

Поділили, всім вистачило би розцвісти.

А що візьмеш з приїжджого лошка —

На помаду так на пару раз поїсти.

І столична презла метушня

Не повірить ні сльозам і ні словнику.

Час — за північ.

Ну, де ж ви, блатата?

Привезли би, що, багату вівцю.

Синім полум'ям гори вона, димі,

Папиросочка кайфова в жмені.

На Тверську зі студентської лави —

Мати дізнається, заридає, не пробачить.

І красива, і собою не ліміту,

І з артистами могла би покусити…

Може, просто вулиця не та?

На Луб'янську пору переходити.

Що за осінь — на асфальті ні листка,

Від неона ночі світлі, як дні.

Ось і трояндочки голландські з лотка

Теж маються — приїжджі вони.

Теж впадуть сьогодні в чийсь будинок.

(Ну які, до чорта, жриці від любові!)

Принци… Ротшильди… Але це все потім.

А сьогодні — на Тверській.

Як горобці.

Теж впадуть сьогодні в чийсь будинок.

(Ну які, до чорта, жриці від любові!)

Принци… Ротшильди… Але це все потім.

А сьогодні — на Тверській.

Як горобці.