Вокзальная медуза - Александр Новиков

На бану московском, где полмира, где часы-минуты не милы —

Бабушка-майданщица Глафира на доверье дергала углы.

А еще гадала на судьбину, но лично каждому она:

Дай-ка, что ли, стиры пораскину, расскажу, что ждет тебя, страна!

Припев:

Старая воровка, вокзальная медуза,

Нагадала точно, как за три рубля:

Разлетятся клочья Советского Союза,

Вот тогда и наши встанут у руля.

Очень уважали бабу Глашу: гопы, мусора и фраера —

Коли тусанет судьбину вашу, тут уж не изменишь нихрена.

Угол вертанет да прослезится — вроде, виновата без вины.

А потом на стирах разразится прямо в адрес матушки-страны.

Припев:

Старая воровка, вокзальная медуза,

Нагадала точно, как за три рубля:

Разлетятся клочья Советского Союза,

Вот тогда и наши встанут у руля.

Нет в помине бабушки Глафиры, на бану разбоя не творят,

Но чудные воровские стиры, оказалось — правду говорят.

У руля внучата в пух и перья на хрустально-глянцевом бану,

Как когда-то Глаша на доверье, вертанули целую страну.

Припев:

Старая воровка, вокзальная медуза,

Нагадала точно, как за три рубля:

Разлетятся клочья Советского Союза,

Вот тогда и наши встанут у руля.

Встанут у руля.

Встанут у руля.

Встали у руля.

На бану московському, де півсвіту, де години-хвилини не милі —

Бабуся-майданниця Глафіра на довіру смикала кути.

А ще гадала на долю, але особисто кожному вона:

Дай-но, що, стири розкину, розповім, що чекає на тебе, країно!

Приспів:

Стара злодійка, вокзальна медуза,

Нагадала точно, як за три карбованці:

Розлетяться шматки Радянського Союзу,

Ось тоді і наші встануть біля керма.

Дуже поважали бабу Глашу: гопи, сміття та фраєра.

Коли тусне долю вашу, тут вже не зміниш ніхрена.

Кут вертанет так — розлазиться — ніби винна без вини.

А потім на стирах вибухне прямо в адресу матінки-країни.

Приспів:

Стара злодійка, вокзальна медуза,

Нагадала точно, як за три карбованці:

Розлетяться шматки Радянського Союзу,

Ось тоді і наші встануть біля керма.

Немає на згадку бабусі Глафіри, на бану розбою не творять,

Але дивні злодійські стири, виявилося, правду кажуть.

У керма внучата в пух і пір'я на кришталево-глянцевому бану,

Як колись Глаша на довіру, повернули цілу країну.

Приспів:

Стара злодійка, вокзальна медуза,

Нагадала точно, як за три карбованці:

Розлетяться шматки Радянського Союзу,

Ось тоді і наші встануть біля керма.

Стануть біля керма.

Стануть біля керма.

Встали біля керма.