Веня-корешок - Александр Новиков

Купались лебеди в пруду,

Улыбки таяли в духах ночной прохлады,

И авто-мото-ямщики

Щипали таксой кошельки,

Пиратов НЭПа доставляя до парадных.

В тот вечер Веня-корешок

Ростовщикам вернул должок

И с умным видом на рулетке делал ставки —

Он полусонному крупье

В казенном аглицком тряпье

Кричал: «Добавь еще полсотни для затравки!»

Роняли люстры тусклый свет,

Последний банковский билет

Растаял в Вениных руках пустой ледышкой,

Как вдруг вошел какой-то тип,

И Веню дернул нервный тик,

И контингент в момент замаялся отдышкой.

Тот тип был — Лева Михельсон,

Он грел под мышкой «Смит-Вессон»

И мог пулять свинцом слонового колибра,

Он по природе был артист,

Но играл ни в рамс, ни в вист,

И не лежал душой вообще к азартным играм.

Он бодро молвил: «Господа!

Прошу вас, слушайте сюда,

Кто будет прятать деньги в туфли и кальсоны —

Я это с детства не люблю,

Всем оставляю по рублю», —

И почесал за ухом дулом «Смит-Вессона».

Предупредительный крупье

Согнулся в миг: «Прошу, месье.

Прошу учесть, что даже рупь мне будет лишку —

Я от души готов помочь,

И очень жаль, что время — ночь,

А то бы снял для вас еще свою сберкнижку».

Тут все почувствовали вдруг,

Что деньги — это злой недуг,

И только Веня рухнул шумно, как с лабаза,

А заодно смахнул под стол

Десятка два купюр по сто

И напихал за обе щеки до отказа.

За пять минут — каков нахал!

-

Всем Лева ручкой помахал

И дверь открыл одним рывком филейной части.

Как сон растаял нервный стресс,

И нездоровый интерес

Все стали шумно проявлять к набитой пасти.

У Вени свет в глазах поблек.

— Разинь пошире кошелек!

-

Три пары рук сошлись, и вправду стало шире.

Сорвался крик на тонкий микс,

Как ветром сдуло пару фикс,

И «портмонет» до самых гланд опустошили.

Поднялся крик, пошел дележ,

Сверкнул над Веней чей-то нож,

И он почувствовал: не время делать ставки —

Какое дело до грошей,

Когда улыбка — до ушей.

И Веня понял: хорошо, не спрятал в плавки!

Купалися лебеді в ставку,

Посмішки танули в духах нічної прохолоди,

І авто-мото-ямщики

Щипали таксою гаманці,

Піратів НЕПу доставляючи до парадних.

Того вечора Веня-корінець

Лихварям повернув борг

І з розумним виглядом на рулетці робив ставки —

Він напівсонному круп'ї

У казенному аглицькому ганчір'ї

Кричав: «Додай ще півсотні для затравки!»

Роняли люстри тьмяне світло,

Останній банківський квиток

Растаяв у Веніних руках порожнім льодяником,

Як раптом увійшов якийсь тип,

І Веню смикнув нервовий тик,

І контингент у момент замаявся задишкою.

Той тип був — Лева Міхельсон,

Він грів під пахвою «Сміт-Вессон»

І міг куляти свинцем слонового колібру,

Він за природою був артист,

Але грав ні в рамс, ні віст,

І не лежав душею взагалі до азартних ігор.

Він бадьоро мовив: «Господа!

Прошу вас, слухайте сюди,

Хто ховатиме гроші в туфлі та кальсони —

Я це з дитинства не люблю,

Усім залишаю по рублю», —

І почухав за вухом дулом «Сміт-Вессона».

Попереджувальний круп'є

Зігнувся в мить: «Прошу, мосьє.

Прошу врахувати, що навіть руп мені буде надлишку —

Я від душі готовий допомогти,

І дуже шкода, що час — ніч,

А то би зняв для вас ще свою ощадкнижку».

Тут усі відчули раптом,

Що гроші — це зла недуга,

І тільки Веня звалився шумно, як з лабаза,

А заодно змахнув під стіл

Десятка два купюр по сто

І напихав за обидві щоки до відмови.

За п'ять хвилин — який нахаба!

-

Всім Лева ручкою помахав

І двері відкрив одним ривком філейної частини.

Як сон розтанув нервовий стрес,

І нездоровий інтерес

Всі стали шумно виявляти до набитої пащі.

У Вені світло в очах побляк.

—Разинь ширший за гаманець!

-

Три пари рук зійшлися, і справді стало ширше.

Зірвався крик на тонкий мікс,

Як вітром здуло пару фікс,

І «портмонет» до самих гланд спустошили.

Здійнявся крик, пішов діль,

Блискнув над Венею чийсь ніж,

І він відчув: не час робити ставки —

Яка справа до грошей,

Коли посмішка — до вух.

І Веня зрозумів: добре, не сховав у плавки!