Улыбка Родины - Александр Новиков

Сижу в прибрежном кабаке,

Ем чужеземную креветку,

Блещу колечком на руке

И вспоминаю небо в клетку.

О берег волны чистят клюв,

И море камешки катает.

А той, которую люблю,

Мне больше моря не хватает.

Припев:

Неба синеву сечет крылами

Птица незнакомая,

И летаю на аэроплане

Мысленно до дома я.

А когда корабль с названьем русским

Бросит сверху сходни нам,

Сквозь его гудок с прищуром узким

Улыбнется родина.

Сижу в прибрежном кабаке,

Лечу себя светло и пьяно,

С души сорняк на сорняке

Стригу под чистую поляну.

И кудри девиц-облаков

Крутить в руках и тискать метит

И пьет — дурак из дураков —

Со мною водку местный ветер.

Припев:

Неба синеву сечет крылами

Птица незнакомая,

И летаю на аэроплане

Мысленно до дома я.

А когда корабль с названьем русским

Бросит сверху сходни нам,

Сквозь его гудок с прищуром узким

Улыбнется родина.

Здесь даже рифмы строить лень —

Пускай там-тамов гул летает,

Пускай побудет не сирень —

Пусть пальма гривой помотает.

А та, которую люблю,

И улыбается напротив,

Со мной готова хоть в петлю

Сиджу в прибережному шинку,

Їм чужоземну креветку,

Блищу кільцем на руці

І згадую небо в клітку.

О берег хвилі чистять дзьоб,

І море каміння катає.

А тієї, яку люблю,

Мені більше моря не вистачає.

Приспів:

Небо синьову січе крилами

Птах незнайомий,

І літаю на аероплані

Подумки додому я.

А коли корабель із назвою російською

Кине зверху сходи нам,

Крізь його гудок із прищуром вузьким

Усміхнеться батьківщина.

Сиджу в прибережному шинку,

Лікую себе світло і п'яно,

З душі бур'ян на бур'яні

Стригу під чисту галявину.

І кучері дівчат-хмар

Крутити в руках і тиснути мітить

І п'є — дурень із дурнів —

Зі мною горілку місцевий вітер.

Приспів:

Небо синьову січе крилами

Птах незнайомий,

І літаю на аероплані

Подумки додому я.

А коли корабель із назвою російською

Кине зверху сходи нам,

Крізь його гудок із прищуром вузьким

Усміхнеться батьківщина.

Тут навіть рими будувати ліньки—

Нехай там-тамів гул літає,

Нехай побуде не бузок—

Нехай пальма гривою помотає.

А та, яку люблю,

І посміхається навпаки,

Зі мною готова хоч у петлю