Трактат о дураках - Александр Новиков

ТРАКТАТ О ДУРАКАХ

Ручку мну до боли в кулаках,

Хочется писать о дураках.

Жил, водился, изводился как,

Чистый и непуганый дурак.

Разнесчастна дуракова жизнь —

Умных опиши, хоть запишись.

Дураков — ни-ни!

— попробуй тронь,

Дураки, они имеют бронь.

Помню, встарь схлестнутся дураки

И с трибуны чешут языки.

Шпарят без запиночки с листка —

Любо посмотреть на дурака.

А потом ударятся в хлопки —

Очень уважали дураки, —

Бьют в ладоши аж до синяка —

Во мозоль была у дурака!

А захочет кто не по листку —

Главному доложат Дураку.

— Выяснить немедля, кто таков!

-

И напустят полудураков.

Подцепить, да чтоб не слез с крючка,

Малого запустят дурачка —

Эти были малые ловки, —

Даром, что считались — дураки.

Выяснили: этот самый фрукт

В стильный наряжается сюртук,

Без «текстильшвейторга"-ярлыка,

Чем, конечно, ранит дурака.

И тотчас большой дурацкий хор:

— «Негодяю мы дадим отпор!

Запретить заморские портки,

Раз не носят это дураки!»

И собранье, выкатив глаза,

Все — стоймя, двумя руками — за!

— Да, пора посбить им каблуки,

Всех — в ремки, и — марш на Соловки!

Да в дорогу надавать пинков —

Дольше будут помнить дураков —

И держать до самого звонка,

Чтобы стал похож на дурака!

В общем, стали численно крепки

И зажили крепко дураки.

Стали даже каждый стар и млад

На свой лад вносить научный вклад.

И пошли несметные труды

О целебных свойствах лебеды,

И корову дергать за соски

Втрое чаще стали дураки.

Но в три раза больше молока

Не текло на душу дурака.

И запил тогда в большой тоске

Алкоголь дурак на дураке.

И пошла их жизнь хромым-хрома,

И пришло к ним горе от ума,

И ученый ихний умный весь

Кликнул: «Братцы, это же болезнь!

Вроде СПИДа или трипака —

Коллективный вирус дурака!

А коли так, дела наши плохи,

Разбегайтесь, братцы-дураки!"

И пошел меж ними сброд и смут,

Притащили дурни свой талмуд,

И искали, где же та строка,

Выяснить, как лечат дурака?

Но в талмудном ихнем том труде

Про «лечить» не сказано нигде.

В нем про «Счастье на вовек веков

Для счастливых равных дураков».

А в конце приписка от руки:

«Надо верить.

Если дураки».

1985 год

ТРАКТАТ ПРО дурнів

Ручку мну до болі в кулаках,

Хочеться писати про дурнів.

Жив, водився, зводився як,

Чистий і неляканий дурень.

Рознещасне дурне життя —

Розумних опиши, хоч запишись.

Дурнів - ні-ні!

— спробуй чіпати,

Дурні, вони мають броню.

Пам'ятаю, старі схльоснуть дурні

І з трибуни чухають мови.

Шпарять без запиночки з листка

Любо подивитися на дурня.

А потім вдаряться в бавовни

Дуже поважали дурні,—

Б'ють у долоні аж до синяка —

Во мозоль була у дурня!

А захоче хто не по листку —

Головному доповять Дурню.

— З'ясувати негайно, хто такий!

-

І напустять напівдурнів.

Підчепити, щоб не сліз з гачка,

Малого запустять дурня —

Ці були малі вправи, —

Дарма, що вважалися — дурні.

З'ясували: цей самий фрукт

В стильний вбирається сюртук,

Без "текстильшвейторгу"-ярлика,

Чим, звичайно, ранить дурня.

І зараз великий безглуздий хор:

—«Негіднику ми дамо відсіч!

Заборонити заморські портки,

Раз не носять це дурні!»

І збіжжя, викотивши очі,

Все — стрімко, двома руками — за!

— Так, настав час позбити ним каблуки,

Всіх — в ремки, і — марш на Соловки!

Так в дорогу надавати стусанів —

Далі пам'ятатимуть дурнів—

І тримати до самого дзвінка,

Щоб став схожим на дурня!

Взагалі, стали чисельно міцні

І зажили міцно дурні.

Стали навіть кожен старий і молодий

На свій лад робити науковий внесок.

І пішли незліченні праці

Про цілющі властивості лободи,

І корову смикати за соски

Утричі частіше стали дурні.

Але в три рази більше молока

Не текло на душу дурня.

І запив тоді у великому сумі

Алкоголь дурень на дурні.

І пішла їх життя хромим-хрому,

І прийшло до них горе від розуму,

І вчений їхній розумний весь

Кликнув: «Братці, це хвороба!

Начебто СНІДу чи трипаку —

Колективний вірус дурня!

А коли так, справи наші погані,

Розбігайтеся, братики-дурні!

І пішов між ними зброд і смут,

Притягли дурні свій талмуд,

І шукали, де ж той рядок,

З'ясувати, як лікують дурня?

Але в талмудній їхній тій праці

Про «лікувати» не сказано ніде.

У ньому про «Щастя на віки віків

Для щасливих рівних дурнів».

А в кінці приписка від руки:

"Треба вірити.

Якщо дурні».

1985 рік