Товарищ Генеральный Секретарь!.. - Александр Новиков

Товарищ Генеральный секретарь!

Еще витает дух почивших в бозе.

По правую от вас еще — главарь,

По левую, чуть сзади — мафиози.

Очки сверкают за спиной у вас,

Не круглые, но все-таки зловещи,

Готовые в два счета, хоть сейчас,

Как только им хоть чуточку проблещет.

Ветви поздно выряживать почками —

Это древо прогнило в корню.

Зря пытаетесь язвы — цветочками,

Поливая три раза на дню.

Я помню прозорливейших отцов,

С историей играющих, как с сучкой.

И каждый начинал в конце концов

Не здесь, так там опутывать колючкой.

Как мог он ошибиться и сглупить?

Он завещал нам верить этим шляпам.

Как страшно, что могло бы так не быть

И подыхать пришлось мне с тем же кляпом.

Пересылки, остроги и лобники

Есть на выбор любых величин.

Все мы в этой стране уголовники,

Всех судить нас за то, что молчим!

Я думаю, коль я еще живу.

Вдвойне, когда меня на рифы тащит.

Я далеко глядеть вас не прошу,

Но я прошу: оглядывайтесь чаще.

Благой порыв дать волю всем парам

Не означает скорый выход в море.

Я вас прошу не строить дальше храм,

Где кость на кость на кровяном растворе.

Бросьте в печь оловянным солдатиком,

Если в чем-то не прав я насчет:

Волю дать мужикам бородатеньким,

Остальное само нарастет.

Где совесть не в чести и не у дел,

Ждет роба или пуля менестреля.

Я тоже, разумеется, сидел,

Спасибо, не повешен, не расстрелян.

Но большего поставить на алтарь,

На жертвенник кровавый я бессилен.

Товарищ Генеральный секретарь,

Во имя бога, бога и России!

На струне перетянутой держится

И вопит Вам со всех колокольнь

Несказанная боль Самодержца

И анафемы Тихона боль!

Товаришу Генеральний секретар!

Ще витає дух покійних у бозі.

По праву від вас ще — ватажок,

Ліворуч, трохи позаду— мафіозі.

Окуляри виблискують за спиною у вас,

Не круглі, але все-таки зловісні,

Готові в два рахунки, хоч зараз,

Як тільки їм хоч трішки проблищить.

Гілки пізно виряджати нирками —

Це дерево прогнило в корені.

Даремно намагаєтеся виразки - квіточками,

Поливаючи три рази на день.

Я пам'ятаю прозорливих батьків,

Із історією граючих, як із сучкою.

І кожен починав в кінці кінців

Не тут, так там обплутувати колючкою.

Як міг він помилитися і здурити?

Він заповідав нам вірити цим капелюхам.

Як страшно, що могло б так не бути

І подихати довелося мені з тим же кляпом.

Пересилання, остроги та лобники

Є на вибір будь-яких величин.

Всі ми в цій країні карні злочинці,

Всіх судити нас за те, що мовчимо!

Я думаю, якщо я ще живу.

Подвійно, коли мене на рифи тягне.

Я далеко дивитися вас не прошу,

Але я прошу: оглядайтеся частіше.

Добрий порив дати волю всім парам

Не означає швидкий вихід у морі.

Я вас прошу не будувати далі храм,

Де кістка на кістку на кров'яному розчині.

Киньте в печі олов'яним солдатиком,

Якщо в чомусь не прав я щодо:

Волю дати мужикам бородатеньким,

Решта сама наросте.

Де совість не в честі і не у справ,

Чекає на роба або куля менестреля.

Я теж, зрозуміло, сидів,

Спасибі, не повішений, не розстріляний.

Але більшого поставити на вівтар,

На жертвник кривавий я безсилий.

Товариш Генеральний секретар,

В ім'я бога, бога і Росії!

На струні перетягнутій тримається

І кричить Вам зі всіх дзвіниця

Невимовний біль Самодержця

І анафеми Тихого біль!