Ты прохладой меня не мучай... - Александр Новиков

Ты прохладой меня не мучай

И не спрашивай сколько мне лет,

Одержимый тяжелой падучей

Я душой стал как жёлтый скелет.

Было время когда из предместья

Я мечтал по-мальчишески в дым,

Что я буду богат и известен

И что всеми я буду любим.

И что всеми я буду любим.

И что всеми я буду любим.

Да, богат я, богат с излишком,

Был цилиндр, а теперь его нет,

Лишь осталась одна манишка

С модной парой избитых штиблет.

И известность моя не хуже

От Москвы по парижскую рвань,

Моё имя наводит ужас,

Как заборная громкая брань.

Как заборная громкая брань.

Как заборная громкая брань.

И любовь не забавное ль дело,

Ты целуешь, а губы, как жесть,

Знаю, чувство моё перезрело,

А твоё не сумеет расцвесть.

Мне пока горевать ещё рано,

Ну, а если есть грусть, не беда,

Золотей твоих кос по курганам

Молодая шумит лебеда.

Молодая шумит лебеда.

Молодая шумит лебеда.

Я хотел бы опять в ту местность,

Чтоб под шум молодой лебеды

Утонуть навсегда в неизвестность

И мечтать по-мальчишески в дым.

Но мечтать о другом, о новом,

Непонятном земле и траве,

Что не выразить сердцу словом,

И не знает назвать человек.

И не знает назвать человек.

И не знает назвать человек.

Ты прохладой меня не мучай

И не спрашивай сколько мне лет,

Одержимый тяжелой падучей

Я душой стал как жёлтый скелет.

Было время, когда из предместья

Я мечтал по-мальчишески в дым,

Что я буду богат и известен

И что всеми я буду любим.

И что всеми я буду любим.

И что всеми я буду любим.

И что всеми я буду любим.

Ти прохолоди мене не мучай

І не питай скільки мені років,

Одержимий важкою падучою

Я душею став як жовтий скелет.

Був час коли з передмістя

Я мріяв по-хлоп'ячому в дим,

Що я буду багатий і відомий

І що всіма я буду любити.

І що всіма я буду любити.

І що всіма я буду любити.

Так, багатий я, багатий із надлишком,

Був циліндр, а тепер його немає,

Лише залишилася одна манішка

З модною парою побитих штиблет.

І відомість моя не гірша

Від Москви по паризьку рвань,

Моє ім'я наводить жах,

Як забірна гучна лайка.

Як забірна гучна лайка.

Як забірна гучна лайка.

І любов не кумедне ль справа,

Ти цілуєш, а губи, як жерсть,

Знаю, почуття моє перезріло,

А твоє не зуміє розцвісти.

Мені поки що сумувати ще рано,

Ну, а якщо є смуток, не біда,

Золотий твоїх кіс по курганах

Молода шумить лобода.

Молода шумить лобода.

Молода шумить лобода.

Я хотів би знову в ту місцевість,

Щоб під шум молодої лободи

Потонути назавжди в невідомість

І мріяти по-хлоп'ячому в дим.

Але мріяти про друге, про нове,

Незрозумілому землі і траві,

Що не висловити серцю словом,

І не знає назвати людина.

І не знає назвати людина.

І не знає назвати людина.

Ти прохолодою мене не страждай

І не питай скільки мені років,

Одержимий важкою падучою

Я душею став як жовтий скелет.

Був час, коли з передмістя

Я мріяв по-хлоп'ячому в дим,

Що я буду багатий і відомий

І що всіма я буду любити.

І що всіма я буду любити.

І що всіма я буду любити.

І що всіма я буду любити.