Ты меня не любишь, не жалеешь... - Александр Новиков

Ты меня не любишь, не жалеешь,

Разве я немного не красив?

Не смотря в лицо, от страсти млеешь,

Мне на плечи руки опустив.

Молодая, с чувственным оскалом,

Я с тобой не нежен и не груб.

Расскажи мне, скольких ты ласкала?

Сколько рук ты помнишь?

Сколько губ?

Знаю я — они прошли, как тени,

Не коснувшись твоего огня,

Многим ты садилась на колени,

А теперь сидишь вот у меня.

Пусть твои полузакрыты очи

И ты думаешь о ком-нибудь другом,

Я ведь сам люблю тебя не очень,

Утопая в дальнем дорогом.

Этот пыл не называй судьбою,

Легкодумна вспыльчивая связь, —

Как случайно встретился с тобою,

Улыбнусь, спокойно разойдясь.

Да и ты пойдешь своей дорогой

Распылять безрадостные дни,

Только нецелованных не трогай,

Только негоревших не мани.

И когда с другим по переулку

Ты пройдешь, болтая про любовь,

Может быть, я выйду на прогулку,

И с тобою встретимся мы вновь.

Отвернув к другому ближе плечи

И немного наклонившись вниз,

Ты мне скажешь тихо: «Добрый вечер!»

Я отвечу: «Добрый вечер, miss».

И ничто души не потревожит,

И ничто ее не бросит в дрожь, —

Кто любил, уж тот любить не может,

Кто сгорел, того не подожжешь.

Ти мене не любиш, не шкодуєш,

Хіба я трохи не красивий?

Не дивлячись в особу, від пристрасті млієш,

Мені на плечі руки опустивши.

Молода, із чуттєвим оскалом,

Я з тобою не ніжний і не груб.

Розкажи мені, скільки ти голубила?

Скільки рук ти пам'ятаєш?

Скільки губ?

Знаю я — вони пройшли, як тіні,

Не торкнувшись твого вогню,

Багатьом ти сідала на коліна,

А тепер сидиш ось у мене.

Нехай твої напівзаплющені очі

І ти думаєш про когось іншого,

Я ведь сам люблю тебе не дуже,

Потопаючи далекою дорогою.

Цей запал не називай долею,

Легкодумний запальний зв'язок, —

Як випадково зустрівся з тобою,

Усміхнуся, спокійно розійшовшись.

Так і ти підеш своєю дорогою

Розпорошувати безрадісні дні,

Тільки нецілованих не чіпай,

Тільки негорілих не мані.

І коли з іншим по провулку

Ти пройдеш, говорячи про кохання,

Можливо, я вийду на прогулянку,

І з тобою зустрінемось ми знову.

Відвернувши до іншого ближче плечі

І трохи нахилившись вниз,

Ти мені скажеш тихо: «Добрий вечір!»

Я відповім: «Добрий вечір, miss».

І ніщо душі не тривожить,

І ніщо її не кине в тремтіння, —

Хто любив, вже той любити не може,

Хто згорів, того не підпалиш.