Такси - Александр Новиков

Бесстыжие глаза твои зелёные

Зрачок такси напоминают мне,

Когда он чешет пункты населённые,

Особенно при звёздах и луне.

И в них, когда ты жмёшься к стойке баровой,

Горит зелёной денежки пожар,

Мы, может быть, сегодня станем парою

Крадущихся по лезвию ножа.

Твой счётчик мёртв, все чувства поистрачены,

С них сдачи не дождёшься, не проси,

За всё на свете, девочка, заплачено,

Всё в мире пассажир, и всё такси.

И в час, когда твой бюст неоном схваченный,

Зелёный змий сбивает с длинных ног,

Банкнота хрустнет, и за всё заплачено,

И на постели гаснет огонёк.

Был прав поэт, твой стан природы зодчество,

Но взять тебя стихами был слабак,

Он врал тебе — не страшно одиночество,

Ты не одна, вас целый таксопарк.

И хоть глаза не всем дал Бог зелёные,

Не ведал что ли там на небеси,

Все в древнюю профессию влюблённые

В ночи зеленоглазы, как такси.

И хоть глаза не всем дал Бог зелёные,

Не ведал что ли там на небеси,

Все в древнюю профессию влюблённые

В ночи зеленоглазы, как такси.

Безсоромні очі твої зелені

Зіниця таксі нагадують мені,

Коли він чеше пункти населені,

Особливо при зірках і місяці.

І в ніх, коли ти тимешся до стійки барової,

Горить зеленим грошима пожежа,

Ми, можливо, сьогодні станемо парою

Крадіжок по лезу ножа.

Твій лічильник мертвий, всі почуття витрачені,

З них здачі не дочекаєшся, не проси,

За все на світлі, дівчинко, заплачено,

Все в світі пасажир, і все таксі.

І в годину, коли твій бюст неоном схоплений,

Зелений змій збиває з довгих ніг,

Банкнота хрусне, і за все заплачено,

І на ліжку гасне вогник.

Мав рацію поет, твій стан природи зодчество,

Але взяти тебе віршами був слабак,

Він брехав тобі — не страшна самота,

Ти не одна, вас цілий таксопарк.

І хоч очі не всім дав Бог зелені,

Не знав що лі там на небесі,

Усі в стародавню професію закохані

Вночі зеленоокі, як таксі.

І хоч очі не всім дав Бог зелені,

Не знав що лі там на небесі,

Усі в стародавню професію закохані

Вночі зеленоокі, як таксі.