Спой мне - Александр Новиков

Снова вечер искупался в свете фар,

Бросил сон и вышел в город до темна,

И открыл мне двери настежь в этот бар,

Где поёт красиво девочка одна.

С белой в черную ныряю полосу,

Как в осколки из разбившихся сердец,

Пусть меня сегодня ноги занесут

Как заносит всех билет в один конец.

В тишине, в которой шепот так гремел

И светило в нем не солнце, а луна,

Я и сам когда-то эти песни пел –

Их когда-то в слёзы слушала она.

В этот стог, в котором нет давно тепла,

Мне её не совратить, не окунуть.

Выжги, выжги, девочка, дотла,

Спой, и в сердце ты за неё побудь.

Спой мне, девочка, ласково –

Все твои песни – всласть.

И золотыми красками

Вечер собой укрась.

Чтобы бокал наполнить

В прежнем былом кураже,

Спой, чтобы мне напомнить

Точно такую же.

Знову вечір викупався у світлі фар,

Кинув сон і вийшов у місто до темноти,

І відчинив мені двері навстіж у цей бар,

Де співає гарно одна дівчинка.

З білої в чорну пірнаю смугу,

Як у осколки з сердець, що розбилися,

Нехай мене сьогодні ноги занесуть

Як заносить усіх білет в один кінець.

У тиші, в якій шепіт так гримів

І світило в ньому не сонце, а місяць,

Я і сам колись ці пісні співав.

Їх колись у сльози слухала вона.

У цей стог, у якому немає давно тепла,

Мені її не спокусити, не занурити.

Випали, випали, дівчинка, вщент,

Заспівай, і в серці ти за неї забудь.

Заспівай мені, дівчинко, ласкаво –

Всі твої пісні – насолоду.

І золотими фарбами

Вечір собою прикрась.

Щоб келих наповнити

У колишньому колишньому куражі,

Заспівай, щоб мені нагадати

Таку саму.