Скамеечка - Александр Новиков

Сосед съезжает, но душе моей не легче, –

По всем углам витает грустный дух.

Съезжает с дома мой сосед – краснодеревщик,

Прощальных слов не выговорить вслух.

В любой доске он тонко чуял пол прекрасный

И кол осиновый умел так заточить,

Что тот казался – древесиной красной,

И он искал, кому его всучить.

Табачным дымом он, смолой и политурой

Пропитан был от пяток до бровей.

Я заказал ему одну скамейку сдуру –

Чтоб, если – в суд, то ехать со своей.

Он так хотел вложить в нее тепла и лоска,

Но в доски въелась биография моя,

И мне, взамен, строгнулась лавкой жесткой

Чужой работы черная скамья.

Сосед съезжает нынче в ночь как спозаранок,

Метет опилок пыльную труху.

Оставь, оставь ты мне на память свой рубанок –

Строгать сучки и жизни шелуху.

Сосед съезжает, будто по квартирной сменке, –

Зевнула дверь и в доме слышно стало то,

Как тикают часы на голой стенке –

Как будто долбит в темя долото.

Постой, постой!

На рубль, на копеечку,

Строгни мне напоследок новодел.

Хочу, хочу

иметь свою скамеечку –

Ведь, на казенной я уже сидел.

Постой, постой!

Постелим телогреечку,

На посошок присядем и допьем.

Чтоб, боже упаси,

на ту скамеечку

Не усадили нас с тобой вдвоем.

Дай бог, чтоб никогда

на ту скамеечку

Не усадили нас с тобой вдвоём.

Сусід з'їжджає, але душі моїй не легше,

По всіх кутках витає сумний дух.

З'їжджає з дому мій сусід – червонодеревник,

Прощальних слів не вимовити вголос.

У будь-якій дошці він тонко чув підлогу прекрасну

І кілок осиковий умів так ув'язнити,

Що той здавався – деревиною червоною,

І він шукав, кому його всунути.

Тютюновим димом він, смолою та політурою

Просочений був від п'ят до брів.

Я замовив йому одну лаву здуру.

Щоб, якщо – до суду, то їхати зі своєю.

Він так хотів вкласти в неї тепла та лиску,

Але в дошки в'їлася моя біографія,

І мені, натомість, стругнулася лавкою твердою

Чужа робота чорна лава.

Сусід з'їжджає нині в ніч як зранку,

Метає тирси курну потерть.

Облиш, облиш ти мені на згадку свій рубанок -

Строгати сучки і життя лушпиння.

Сусід з'їжджає, ніби за квартирною зміною, –

Позіхнула двері і в будинку чути стало те,

Як цокає годинник на голій стінці –

Ніби довбає в тем'я долото.

Стривай, стривай!

На рубль, на копієчку,

Строгни мені наостанок новороб.

Хочу хочу

мати свою лавку –

Адже на казенній я вже сидів.

Стривай, стривай!

Постелімо тілогреєчку,

На ціпок присядемо і доп'ємо.

Щоб, боже борони,

на ту лавку

Не посадили нас із тобою вдвох.

Дай боже, щоб ніколи

на ту лавку

Не посадили нас із тобою вдвох.