Шлюха - Александр Новиков

Что она себе искала —

Бог ее рассудит и простит —

Чехарду и смену кавалеров.

Во дворе ее фискалы

Разбирали хором по кости

С тысячей примеров.

Яд сочился вслед глухо

С языков невест и жен:

— Вот она идет… шлюха!..

Что ты в ней нашел?

Что ты в ней нашел?

Припев:

Через двор плыла,

Собой цвела,

Рыжая.

Я по ней сох.

Ветром мне во сне трепал висок

Мой давнишний полуночник,

Мой давнишний полубог.

Плыл поверх пугливой тени

Отблеск рыжего огня,

Ночь ее тянула прочь от дома.

Мимо черных стен и окон,

Мимо глупого меня,

В теплый летний омут.

А наутро с ней ухарь,

В пальцах крутит рыжий шелк.

— Вот она опять… шлюха!..

Что ты в ней нашел?

Что ты в ней нашел?

Припев:

Через двор плыла,

Собой цвела,

Рыжая.

Я по ней сох.

Ветром мне во сне трепал висок

Мой давнишний полуночник,

Мой давнишний полубог.

Не вела она плечом и бровью

И под руганью плыла,

Стискивая слезы, до подъезда.

Что она себе искала,

Изловчилась, видно, и нашла.

И на том исчезла.

Долго мне сверлил ухо

Всхлип ее в ночи тяжел.

— Вот она опять… шлюха!..

Что ты в ней нашел?

Что ты в ней нашел?

Припев:

Через двор плыла,

Собой цвела,

Рыжая.

Я по ней сох.

Ветром мне во сне трепал висок

Мой давнишний полуночник,

Мой давнишний полубог.

Через двор плыла,

Собой цвела,

Рыжая.

Я по ней сох.

Ветром мне во сне трепал висок

Мой давнишний полуночник,

Мой давнишний полубог.

Що вона собі шукала —

Бог її розсудить і простить —

Чехарду та зміну кавалерів.

У дворі її фіскали

Розбирали хором по кості

З тисячою прикладів.

Отрута сочилася вслід глухо

З мов наречених:

— Ось вона йде... повія!..

Що ти в ній знайшов?

Що ти в ній знайшов?

Приспів:

Через двір пливла,

Собою цвіла,

Руда.

Я по ній сох.

Вітром мені у сні тріпала скроня

Мій давній півночі,

Мій давній півбог.

Плив поверх полохливої ​​тіні

Відблиск рудого вогню,

Ніч її тягла геть від будинку.

Повз чорні стіни і вікон,

Повз дурного мене,

Теплий літній вир.

А на ранок з нею вухар,

У пальцях крутить рудий шовк.

— Ось вона знову… повія!

Що ти в ній знайшов?

Що ти в ній знайшов?

Приспів:

Через двір пливла,

Собою цвіла,

Руда.

Я по ній сох.

Вітром мені у сні тріпала скроня

Мій давній півночі,

Мій давній півбог.

Не вела вона плечем і бровою

І під лайкою пливла,

Стискаючи сльози, до під'їзду.

Що вона собі шукала,

Зловчилась, видно, і знайшла.

І на том зникла.

Довго мені свердлив вухо

Схлип її вночі важкий.

— Ось вона знову… повія!

Що ти в ній знайшов?

Що ти в ній знайшов?

Приспів:

Через двір пливла,

Собою цвіла,

Руда.

Я по ній сох.

Вітром мені у сні тріпала скроня

Мій давній півночі,

Мій давній півбог.

Через двір пливла,

Собою цвіла,

Руда.

Я по ній сох.

Вітром мені у сні тріпала скроня

Мій давній півночі,

Мій давній півбог.